– Та не мав я рації, не мав! Просто зриваюся іноді, вибач, більше не буду, – зніяковіло відповів чоловік. – Таня кивнула, знаючи, що це не вперше і не востаннє.

Таня нервово кинула сумку на комод і заглянула на кухню. Стос брудних тарілок нагадував їй про невиконані обіцянки. Сергій, який сидів за кухонним столом, і перемикав канали, навіть не повернувся в її бік.

– Сергію, ти знову посуд не помив, – роздратовано сказала Таня, зайшовши на кухню, і почавши шумно прибирати.

– Я працюю цілий день, у мене немає сил на таку нісенітницю, – чоловік навіть не обернувся від телевізора.

– Але ж ми домовлялися, що ділитимемо обов’язки, – голос Тані затремтів, але вона намагалася триматися спокійно.

Її цілодобові турботи на роботі, та побутові справи вдома, ставали дедалі нестерпнішими, особливо, коли чоловік не виконував своїх обіцянок.

Сергій раптом різко встав і обернувся до дружини, очі його горіли гнівом:

– Якщо тобі так все не подобається, може, нам варто розлучитися? Я втомився від цих постійних причіпок!

Ця загроза останніми місяцями звучала занадто часто. У кожній суперечці він використовував одну й ту саму погрозу – розлучення.

– А знаєш що, любий. Розлучення я тобі дам, і більше тебе не тримаю, – підозріло спокійно промовила Таня, – якщо ти впевнений, що будеш щасливий – на здоров’я!

Її слова пролунали надто різко, і Таня сама здивувалася своєму тону. У цей момент на кухню зайшла свекруха Ольга Іванівна, про присутність якої Таня навіть не підозрювала. Вона чула останні слова сина, і не могла залишитись байдужою.

– Синку, ти що це кажеш? Розлучення – це гріх! Шлюб має бути один на все життя! – Ольга Іванівна подивилася на сина з докором і, повертаючись до невістки, додала: – Таню, не звертай на нього уваги. Він просто втомився.

Таня лише зітхнула і пішла у спальню, відчуваючи, як серце ниє від образи та розчарування. Її думки були сповнені тривоги.

Сергій ніколи не був стабільним у своїх емоціях, і кожна сварка закінчувалася цими погрозами. Вона не могла зрозуміти, чи справді він хоче розлучення, чи просто не знає, як інакше висловлювати свої емоції.

Сергій залишився на кухні з матір’ю. Ольга Іванівна підійшла ближче і поклала йому руку на плече.

– Ти не повинен так говорити, синку. Шлюб – це святе. Ти повинен цінувати свою дружину, – її голос був м’яким, але наполегливим.

– Мамо, я просто не можу більше терпіти ці сварки, – відповів Сергій, опускаючи очі.

– Але ж розлучення – це не вихід! Подумай, що ти робиш. Таня гарна жінка, і вона намагається заради тебе, – Ольга Іванівна спробувала донести до сина важливість його рішення.

– Може, ти маєш рацію, – промимрив Сергій, – я просто втомився…

Ранок після сварки був напруженим. Таня намагалася поводитися, як завжди, але напруга висіла в повітрі, як важка хмара.

Вона пройшла на кухню, де Сергій уже сидів за столом із філіжанкою кави. Його погляд був спрямований на телефон, ніби він намагався сховатися за рядками новин.

– Доброго ранку, – тихо сказала вона, наливаючи собі кави.

– Доброго, – відповів чоловік, навіть не підводячи очей.

Таня сіла навпроти, й почала пити каву, намагаючись не дивитись на Сергія. Вона хотіла поговорити, обговорити минулий вечір, але не знала, з чого почати. Вона відчувала, що будь-яке слово може знову призвести до конфлікту.

– Таня, – нарешті сказав Сергій, опускаючи телефон, – про вчорашнє… Я не повинен був так говорити. Вибач мені.

Таня підняла на нього очі, намагаючись зрозуміти, чи щирі його слова.

– Ти постійно мені загрожуєш розлученням, Сергію. Це не нормально, її голос був тихим, але твердим.

– Я знаю, я не мав рації. Просто іноді мені складно стримувати емоції, – він був збентеженим, ніби не знав, що сказати.

– Але ж ти розумієш, що це руйнує наші стосунки? – Таня спробувала донести до нього важливість своїх слів.

– Так, розумію. Я намагатимуся більше цього не казати, – Сергій зітхнув, опустивши голову.

Але його слова не дали Тані впевненості. Вона розуміла, що проблема набагато глибша, ніж просто слова в пориві гніву.

Вона почала замислюватися про те, наскільки він справді цінує їхній шлюб. Якщо при кожній сварці він використовує загрозу розлучення, чи не означає це, що для нього їхні стосунки не мають значення?

Увечері Таня зустрілася із подругою Катериною у кафе. Їй треба було виговоритись, і отримати пораду з боку.

– Тань, ну ти серйозно думаєш, що він справді хоче розлучення? – Катя уважно дивилася на подругу, відпиваючи чай.

– Я не знаю, Катю. Він так часто про це говорить… Я вже не можу зрозуміти, що правда, а що просто слова в пориві гніву, – Таня зітхнула, й опустила очі.

– Слухай, може, варто подивитися на це з іншого боку? Якщо людина загрожує розлучитися, значить, або вона не цінує шлюб, або не вміє нормально висловлювати свої емоції.

– Тому й використовує це для маніпуляцій – висунула свою гіпотезу Катя.

– Так, можливо, ти маєш рацію, – відповіла Таня.

У суботу Таня прокинулася з твердим наміром серйозно поговорить із чоловіком. Вона відчувала, що не може більше відкладати цю важливу розмову. Але день розпочався з несподіваного повороту.

З ранку Таня вирішила зробити генеральне прибирання в будинку, щоб відволіктися та обміркувати, як краще розпочати обговорення. Вона протирала пилюку у вітальні, коли почула розмову Сергія телефоном у кабінеті.

– Та ні, із дружиною проблеми. Так, щодня те саме, – його голос був сповнений роздратування і байдужості.

Таня завмерла, не вірячи своїм вухам. Вона не збиралася підслуховувати, але слова Сергія пролунали надто голосно та виразно.

– Та хоч розлучайся, якщо чесно. Шлюб – це така дрібниця, не розумію, чому всі так переймаються через це, – продовжував він.

Таня відчула, як холодок пробіг спиною. Вона не могла повірити, що Сергій справді так легко говорить про розлучення та їхній шлюб із чужою людиною.

Коли Сергій поклав слухавку, Таня підійшла до нього, серце шалено калатало.

– Я чула твою розмову, – її голос був тихим, але сповненим емоцій. – Ти справді вважаєш наш шлюб дрібницею?

Сергій обернувся і зустрів її погляд. В його очах майнула розгубленість.

– Тань, не вигадуй. Я просто був на нервах, – він спробував уникнути відповіді.

– Ні, Сергію. Не знаю з ким ти зараз розмовляв, але ти спокійний. Ти розумієш, що я відчуваю? – її голос тремтів, але вона намагалася триматися.

– Я не знаю, що сказати. Мені просто тяжко…

– Сергій опустив голову, уникаючи її погляду.

Таня мовчки дивилася на нього. Вона усвідомила, що Сергій справді не цінує їхні стосунки. Виявляється, для нього шлюб був лише формальністю.

Коли Сергій пішов із кімнати, Таня залишилася сама зі своїми думками.

– Чому це сталося? – тихо спитала вона, обіймаючи себе руками. – Чому він так легко говорить про розлучення? Невже я справді так мало значу для нього?

– Ольга Іванівно, нам треба поговорити, – Таня зустріла свекруху в парку, де та гуляла із собакою.

– Звісно, ​​Таню. Що сталося? – свекруха була стурбована.

– Я більше не можу жити у страху перед розлученням. Сергій постійно загрожує мені цим, і я більше не знаю, що думати, – Таня намагалася стримувати сльози, але голос тремтів.

– Сергій не повинен так чинити. Я розумію, що тобі важко, – свекруха поклала руку на її плече.

– Я вирішила подати на розлучення, – Таня сказала це твердо, хоч її серце заходилося.

– Що? Таню, хіба це вихід? Ти боїшся розлучення і сама вирішила розлучитися, як же так? – Ольга Іванівна дивилася на неї з тривогою.

– Так. Якщо ваш син постійно про розлучення говорить, значить рано чи пізно це станеться. І краще рано, – Таня була тверда у своєму рішенні.

Ольга Іванівна зітхнула:

– Таню, ти знаєш, я тебе розумію. Мені щоразу соромно за Сергія, коли він заїкається про це. Десь я не догледіла у його вихованні. Розлучення – це звичайно гріх, але зневіра – це гріх подвійний … дай Боже тобі сил, люба.

– Дякую за розуміння, Ольго Іванівно. Я просто більше не можу так жити, – Таня відчула, що знайшла сили прийняти це важливе рішення.

Процес розлучення виявився болючим, але коли все скінчилося, Тетяна відчула полегшення. Вона повернулася у квартиру до батьків, де їй були завжди раді, і крок за кроком почала вибудовувати своє нове життя.

Сергій, який залишився у квартирі матері, почав усвідомлювати, що втратив щось справді важливе. Його внутрішні страждання і спроби осмислити те, що сталося, ставали все більш болісними.

– Мамо, я не знаю, що робити. Я втратив Таню, і тепер розумію, наскільки вона була для мене важливою, – зізнався він матері, коли вони сиділи на кухні.

– Синку, ти порушив Божі заповіді. Шлюб – це святе, і ти мав цінувати свою дружину, – з розчаруванням сказала Ольга Іванівна. – Я нескінченно розчарована твоєю поведінкою.

– Я знаю, мамо. Але вже пізно щось змінювати, – зітхнув Сергій, усвідомлюючи, що вже не такий молодий, і не так цікавий іншим жінкам.

– Ти повинен був думати про це раніше, синку. Тепер тобі доведеться жити із наслідками своїх вчинків, – суворо відповіла Ольга Іванівна.

Сергій відчував, як самотність та жаль наповнюють його життя. Йому ставало все важче знаходити сенс у повсякденних справах, і він часто згадував моменти, проведені з Танею. Кожен день без неї, здавався порожнім і безглуздим.

– Я втратив найцінніше, що мав, – тихо сказав він собі, сидячи в порожній квартирі.

Тим часом Таня продовжувала знаходити нові захоплення, та радість у житті.

– Я нарешті живу заради себе, – казала вона собі, відчуваю радість від своїх досягнень.

На занятті з танців Таня познайомилася з Миколою. Він був доброю і уважною людиною, і вони швидко порозумілися.

– Таня, ти чудово танцюєш. Видно, що ти маєш талант, – похвалив її Микола після одного з уроків.

– Дякую, Миколо. Ти дуже гарний учитель, – усміхнулася вона у відповідь.

І хоча Таня не поспішала розпочинати нові стосунки, вона відчувала, що може дозволити собі бути відкритою для будь-яких можливостей. Вона більше не боялася самотності і знала, що її щастя залежить від неї самої.

Чи мудро вчинила Тетяна, не спробувавши справді зрозуміти, що є причиною цих постійних загроз розлученням? Чи варто Сергію спробувати відновити шлюб після переосмислення?

Пишіть свої думки в коментарях, ставте вподобайки.

КІНЕЦЬ.