— А хто винен у тому, що в неї пенсія маленька? Довгий час вона не працювала взагалі, потім влаштовувалася в такі місця, щоб робота не напружувала. Але ми вихід пропонували.

— А зараз що? Ниє, що важко?

— І важко, і грошей платять мало. Ну подумай сама: вона отримує 700 гривень за добу. Тиждень – через тиждень. Хіба це багато? Сидить там цілодобово цей тиждень, ночувати доводиться так само.

Зате незалежна. Тільки тепер чомусь натякає, що ми б їй могли й допомагати. Мовляв, вона на шию нам не сідає, підробляє, але їй мало, дайте ще, – розповідає подрузі Лариса. – А з чого ще? І потім, як вона нам відповіла… Після цього всяке бажання допомагати зникло.

Ларисі 32 роки, у шлюбі 7 років. Перші чотири роки жили без дітей, треба було вирішувати питання з житлом. Лариса – киянка, батьки і молодший брат живуть у панельній малогабаритній трикімнатній квартирі на околиці. Чоловік з області родом, до столиці йому понад годину з дому треба було їздити електричкою. Але їздив, заради зарплати.

Тепер у подружжя двокімнатна квартира, придбана за допомогою іпотеки, і двоє дітей. Двійнята. Ніхто не чекав такого, звісно, але зате «відстрілялися» за один раз, тепер є і син, і донька.

Поки що дітям лише по три роки, але подружжя розуміє, що іпотека в них всерйоз і надовго, бо в майбутньому треба буде думати про трикімнатну квартиру.

Чоловік Лариси багато працює, на своїй же роботі набрав додаткових обов’язків – треба гроші заробляти. Намагається не відстати й дружина. Ще коли дітям було по 2 роки Ларисі запропонували підробіток із дому. Непогані гроші, але… одна маленька дитина інколи може унеможливити віддалену роботу, а тут – двоє, та обидві спритні.

— Зосередитися взагалі неможливо було, – згадує Лариса. – То вони носяться і кричать, а якщо затихли – біжи і перевіряй, значить, щось знайшли або роблять заборонене. Загалом, спробувала і зрозуміла – неможливо.

Жінка не здалася: шкода було втрачати можливості такі, стала шукати варіанти. Якраз незадовго до цього на пенсію вийшла мати чоловіка. Працювати на колишньому місці відмовилася категорично: важко. Але, посидівши на пенсії кілька місяців, засумувала: як жити на мінімальну пенсію?

— Буду шукати підробіток, що поробиш, – ділилася свекруха планами. – Ви ж нічим мені допомогти не можете, у вас же іпотека. У Києві пошукаю, де ще, у нас який підробіток?

Тоді в Лариси визрів план: якщо свекруха все одно їздитиме до столиці, то підробляти до пенсії вона цілком зможе і з рідними онуками, в умовах комфортної двокімнатної квартири. І не 5 днів на тиждень треба приїжджати, а дня 3.

— Просто збирати двійнят гуляти, грати з ними, погодувати, зрідка щось приготувати. Із дворічками, звісно, важко, але не так, як із немовлятами грудними. І потім, я ж поруч, просто мені був необхідний час, коли не треба стежити за дітьми, – вважає Лариса.

Невістка зі свекрухою були в непоганих стосунках, без великих сутичок, претензій і невдоволення. Крім того, Лариса з чоловіком були готові платити бабусі тисяч 10 на місяць. Так, теж небагато, але ж не за повний тиждень, та й більше платити раді були б – не виходило.

Обговорили ситуацію між собою, чоловік узявся поговорити з мамою. І несподівано почув від неї:

— До невістки в прислуги? Не піду. З родичами взагалі не можна мати грошові справи. А тут мене служницею хочуть зробити?

Лариса, звісно, засмутилася: ну в які прислуги? Їсти дітям я готую сама, прибирання також на мені. Взаємовигідна була б співпраця, але ні значить ні. Лариса знайшла на півдня сусідку-студентку. Не дуже зручно, але працювати з дому було можна. Ті ж 10 тисяч вона стала віддавати сторонній дівчині. А свекруха ще трохи помикалася і влаштувалася туди, куди її «посватала» приятелька.

— Консьєржкою. Живе тиждень на роботі, протирає підлогу в холі 1-го поверху, приймає доставку, якщо мешканців немає вдома, стежить за тим, хто до кого прийшов.

Під’їзд невеликий, обов’язки свої свекруха вважає легкими, і поговорити є з ким. Зайшла за шторочку – там диван, плитка, мікрохвильовка, у сусідньому під’їзді пральна машинка є.

Мешканці спокійні, проблемних і бешкетників немає. Загалом, перші місяці вона всім була задоволена, – усміхається Лариса. – Тварин у неї домашніх немає, квітів, які потребують догляду щодня – теж. Замкнула квартиру і поїхала.

— А тепер що ж? Великі гроші в 11 тисяч за місяць виявилися не такими вже й великими? – запитує подруга.

— Саме. Озирнулася і почала скиглити. Що вона тиждень живе як собака незрозуміло де – це добре, але вона витрачає і на продукти, і на проїзд, а гроші ж зовсім маленькі.

Є можливість перейти в інше місце, теж консьєржкою, там більше платять, але там за ці гроші всі соки вичавлять: у підвал треба лазити, труби перевіряти, по поверхах ходити і патрулювати з фотозвітами, штрафую за все. Загалом, нашій мамі не підходить.

— Ви 10 тисяч віддаєте ні за що сторонній людині, – поскаржилася якось мама синові. – А я за такі ж  гроші їжджу на роботу, сиджу на стільці весь день, а вночі сплю на продавленому дивані. Усі діти знаходять можливість старим допомагати, а ви…

— За це «ні за що» свекруха не взялася колись, сказала, що я її прислугою зробити хочу, – обурюється Лариса. – А я плачу сторонній людині за можливість заробляти. Якщо ще й свекруху спонсорувати, то в мене сенсу працювати – жодного. Так, дітей незабаром у садочок поведемо, але й садочок – це проблема.

Я вийду на повний день, лікарняні у нас не особливо вітаються. Мені підуть назустріч, на лікарняних буду віддалено працювати, але знову ж таки – проблема з дітьми. У нас із цією дівчиною є домовленість і на подальшу співпрацю.

Свекруха в мої плани взагалі не входить. І потім, я почала працювати ще в декреті, щоб самій жити краще, щоб моя сім’я краще жила, а не щоб почала краще жити свекруха. Не захотіла колись за гроші з рідними онуками сидіти? І хто їй лікар? За просто так гроші з неба не падають, ми не мільйонери.

Чоловік із Ларисою згоден, він теж колись був ображений на відмову матері сидіти з двійнятами й на те, як вона хвалилася тим, що тепер підробляє, ні від кого не залежить, а праця в неї легка й приємна, це, мовляв, не бігати цілий день за дітьми під вказівним перстом невістки.

КІНЕЦЬ.