Діти не вчаться! Невістка і син вважають, що освіти 4 класів достатньо як бази, а далі діти самі розберуться.

Мої невістка і син забрали дітей зі школи після 4 класу. Зараз онукам 13 і 11 років, і вони не ходять до школи. Я обурювалася, бігала, просила, що тільки не робила.

Та невістка сказала, що вона вважає, що таблиці множення, вміння читати і писати, базових знань, які даються в 4 класі, достатньо дитині для старту в житті.

А далі перебування в школі – це гаяння часу. Діти в сучасному світі самі розберуться, чого вони хочуть навчитися, чого – ні.

Діти у них сидять удома, вивчають начебто там іноземні мови через інтернет, дивляться те, що їм цікаво, граються в ігри, їздять подорожувати з невісткою і сином. Але в школі не вчаться, ви уявляєте?

Забрати дітей у них не можуть, бо родина благополучна, у них бізнес, гарний достаток. Але оце таке відбувається, що я не знаю, як щось змінити і на них вплинути. Як це – діти не мають вчитися, як це – достатньо таблиці множення, читати і писати?

Я довго намагалася бути стриманою. Спершу думала: ну, може, я чогось не розумію, може, зараз такі нові методи навчання?

Зрештою, вони ж сучасні, молоді, розумні – можливо, мають якісь переконливі аргументи. Але що більше я спостерігала, то більше мене охоплював розпач.

Якось прийшла до них у гості й випадково почула розмову онуків.

– А в Індії, виявляється, є люди, які взагалі не вміють читати! – захоплено розповідав старший онук молодшому.

– Серйозно? – здивувався той. – А де ти таке бачив?

– У ТікТоці! Там такий дядько був, він розповідав, що це їхня культура.

– А що таке культура?

Мене в той момент ніби струмом пронизало. Одинадцятирічна дитина не знає, що таке культура?

Я присіла поруч і вирішила поговорити.

– Діти, а ви взагалі щось про Індію знаєте? Де вона? Яка там столиця?

Старший завагався, а потім впевнено сказав:

– Це там, де слони!

Молодший підхопив:

– І мавпи!

Про столицю вони, звісно, не знали. Я не стала перевіряти їх питаннями, бо вже зрозуміла рівень їхніх знань.

Ввечері, коли син із невісткою повернулися, я не витримала.

– Діти не знають навіть елементарного! Вони ростуть, вибачте, дикими!

– Мамо, ну що ти починаєш? – син втомлено потер лоба. – Вони вивчають те, що їм цікаво.

– Але ж вони нічого не знають! Вони навіть не розуміють, що таке культура!

Невістка спокійно відпила каву і сказала:

– А навіщо їм це знати? Ви думаєте, що знання столиць чи історичних фактів якось допомагає в житті? Ми вчили це все в школі, і що?

Воно стало нам у пригоді? Зараз важливо не зазубрювати непотрібні факти, а вміти знаходити потрібну інформацію і застосовувати її.

– Але вони навіть не знають, що їм потрібно знати! – не витримала я.

Син знизав плечима.

– Зараз не той час, мамо. Освіта змінилася. Вони самі вирішать, що їм потрібно.

Я пішла додому у відчаї.

З того часу минуло кілька місяців. Я намагалася знову і знову донести свою думку – марно. Діти ростуть без системних знань, без бази, без розуміння фундаментальних речей.

Так, вони вміють користуватися телефоном, можуть знайти відео на Ютубі, але що вони з того всього беруть?

Я дуже хвилююся за їхнє майбутнє. Переживаю, що коли вони виростуть, то зрозуміють, що без освіти не можуть конкурувати у світі. Але буде вже пізно.

Що мені робити? Як переконати сина і невістку, що вони роблять помилку? Як пояснити дітям, що освіта – це не просто забаганка, а необхідність? У мене просто сон зник від всіх цих хвилювань і думок.

Джерело