– А, ледь не забула, з вас за торт 2 000. Я за роботу не беру, лише матеріали, – наголосила невістка.

Я і слова не сказала, витягла з гаманця останні гроші і поклала на тумбочку, коли Ліля взувалася.

Ось і відсвяткувала ювілей з найближчими людьми.

Мене звати Анна Гаврилівна і недавно я відсвяткувала свій 65-й ювілей. Серед запрошених були найрідніші, а це діти з сім’ями і свати. Правда, найстарша дочка не приїхала, бо живе в Нідерландах вже 3 роки.

Наймолодша невістка, Ліля, займається випічкою, яку продає.

Ще перед святкуванням Ліля запитала в мене, що б я хотіла в якості подарунку.

– Лілечко, рідненька, ну що мені в такому віці треба. Та спечи якийсь невеличкий тортик, та й того вистачить. Не тратьте грошей.
І ось наступив той день, коли гості по черзі почали переступати мій поріг. Ми з чоловіком трохи самі готувалися, трохи сини з невістками допомагали.

Стіл був гарно накритий, у всіх гарний настрій.

Трішки з запізненням приїхав і молодший син з Лілею.

– Вітаємо вас, люба мамочко і бабусю! Головне, щоб були здорові і жили під мирним небом, – сказала невістка і вручила мені торт, а після ще й невеличкий подарунковий пакетик.

Торт я поставила в холодильник, а в пакетик вирішила зазирнути. Там був шампунь, гель для душу і три масочки для обличчя, а… і мило “дафф”.

Ну, думаю, подбала про мене невістка, знає, що сама собі таке купити жалію.

Я відкрила пакетик і, розглядаючи шампунь, мимоволі усміхнулася. Ну, що ж, нехай буде, думала я, хоча подарунок був більше символічний, ніж особливий. Але ж головне – увага, правда?

Святкування йшло своєю чергою: ми багато сміялися, згадували минуле, чоловік розповідав анекдоти, онуки бігали по хаті, а невістки допомагали зі столом. Я була щаслива.

Під кінець застілля прийшла черга діставати торт.

– Ой, Лілечко, він же такий гарний! – я відкрила коробку й побачила величезний торт із ніжним кремовим покриттям, прикрашений шоколадними вензелями та ягодами.

– Дуже гарний! Дякую тобі, доню, – щиро похвалила я невістку.

– Та нема за що, Анно Гаврилівно, – усміхнулася Ліля. – Це моя робота, мені неважко.

Торт розрізали, всі нахвалювали, який він смачний. Гості розходилися, і я вже думала, що день вдався чудовим. Аж тут, коли Ліля вже взувалася біля дверей, вона раптом озвалася:

– А, ледь не забула, з вас за торт 2 000. Я за роботу не беру, лише матеріали.

Я отетеріла.

– Що? – перепитала тихо, навіть не вірячи своїм вухам.

– Ну, інгредієнти дорогі зараз, та й торт великий, гарний, – невістка, здається, не бачила нічого дивного в своїх словах.

Я не хотіла влаштовувати сцену. Просто мовчки дістала гаманець, витягла звідти останні гроші й поклала на тумбочку.

– Дякую, – весело сказала Ліля й підморгнула мені. – Все, ми побігли!

Я зачинила за нею двері й довго стояла в коридорі, дивлячись на порожню тумбочку.

Чоловік підійшов, поклав мені руку на плече:

– Щось сталося?

Я зітхнула:

– От скажи мені, як це назвати? Я думала, що це подарунок.

– Така вже в неї натура, – тихо відповів чоловік. – Бачиш, як люб’язно зробила вигляд, що просто нагадує про оплату, а не виставляє рахунок.

– Ну, я навіть не знаю, – я сіла на диван. – Якщо я когось запрошую на день народження, то ж не беру з гостей гроші за салати, які приготувала.

– Бо ти не Ліля, – гірко пожартував чоловік.

Мене це зачепило. Ну, дійсно, що ж це за “подарунок”, за який треба платити? Виходить, що реальний подарунок – це той шампунь і мило?

Наступного дня я зателефонувала старшій доньці в Нідерланди й розповіла про це.

– Мам, ну це взагалі якийсь нонсенс! – обурилася вона. – Вона що, зовсім без сорому?

– Ось і я кажу. Але ж мовчки віддала гроші, щоб не псувати вечір.

– А треба було прямо сказати, що ти не очікувала такого.

– Вона б все одно якось викрутилася.

– Мам, а ти спробуй потім, коли в неї буде день народження, теж зробити “подарунок” у такому стилі. Замов їй красиву коробку цукерок і потім попроси 500 гривень за неї. Подивимося, як вона відреагує.

Я засміялася.

– Я так не зможу.

– Ну, тоді доведеться терпіти.

От тільки чи варто терпіти? Чи варто мовчати й дозволяти таке ставлення? Може, треба було прямо сказати, що я не збиралася платити за “подарунок”? Як ви вважаєте?

Джерело