— А де гроші? — запитала я у чоловіка. — У мене в конверті лежали 2000 доларів. Він відразу зблід і якось смикнувся. — Я не знаю, — пробурмотів, відводячи очі. Я стояла перед ним, стискаючи в руках порожній конверт, і відчувала, як у мене всередині починається буря

— А де гроші? — запитала я у чоловіка.
— У мене в конверті лежали 2000 доларів.
Він відразу зблід і якось смикнувся.
— Я не знаю, — пробурмотів, відводячи очі.
Я стояла перед ним, стискаючи в руках порожній конверт, і відчувала, як у мене всередині починається буря.
— Як це не знаєш? — мій голос здригнувся.
— Вони лежали в шафі, я точно пам’ятаю. Вчора ще перевіряла.
Чоловік, мій Олег, встав з дивана, підійшов до вікна і, нервово потерши потилицю, видихнув:
— Може, ти не туди поклала?
Я аж розсміялася від обурення.
— Олег, я ж не дитина! Я точно пам’ятаю, куди поклала. Це гроші на ремонт, я їх нікому не давала!
Він мовчав. Просто стояв і дивився у вікно, ніби там зараз з’явиться відповідь. І тут мене осяяло.
— Ти взяв їх? — я зробила крок уперед, вдивляючись у його обличчя.
Він ще більше зблід, ковтнув повітря і, здається, зібрався сказати щось, але передумав.
— Олег! Кажи, де гроші!
— Ну, я трохи взяв. я поясню.
— Скільки?!
Він зам’явся, але потім, побачивши моє обличчя, швидко випалив:
— Все.
— Весь конверт?!
Я вхопилася за голову. Перед очима замерехтіли чорні цятки. Це ж не просто якісь відкладені гроші, це на ремонт! Ми нарешті зібрали потрібну суму!
— На що ти їх витратив? — прошипіла я.
Він опустив голову.
— Бачиш… Я хотів зробити сюрприз.
— Сюрприз?! Який ще сюрприз за дві тисячі доларів?!
Він мовчав. А потім тихо сказав:
— Я віддав борг.
Я застигла.
— Який ще борг?
Олег важко сів на диван, схопився за голову і почав щось бурмотіти. Я підійшла ближче.
— Говори.
— Пам’ятаєш, я вкладався в крипту? Ну, трохи втратив там. Позичив у друга, думав, відіграюся. Не вийшло. А тут він почав наполягати, мовляв, треба повернути. Ну, я і повернув.
Я не знала, кричати чи плакати.
— Тобто ти не просто взяв гроші, ти їх навіть не витратив на нас?!
— Я повернув борг! Ти ж не хотіла б, щоб нас переслідували!
— Олег, це була наша остання надія зробити ремонт!
— Я поверну! — схопився він. — Вже знайшов підробіток, пару місяців, і все компенсую!
Я відчувала, як мене трясе.
— І як я маю тобі вірити?
— Соню, кохана, я ж не хотів, ну вийшло так, але головне, що ми разом, живі і здорові, а гроші – це наживне. Я зароблю навіть більше!
Я не знала, що сказати. Розумом розуміла, що ситуація складна, але душа кричала про зраду. Це ж не просто гроші — це довіра. Він приховував від мене борг, а потім таємно витратив наші спільні заощадження, навіть не порадившись.
Якщо чесно. я зовсім не знаю, що робити. Пробачити, підтримати й чекати, поки він виправиться? Чи зробити якісь висновки про наше майбутнє?
Голова обертом від цих думок, а ділиться з кимось з близьких чи друзів на хочу.