Інна, як завжди, прокинулася раніше за власного чоловіка, щоб приготувати свіжий сніданок.

Вона тихенько попрямувала у бік кухні і раптом почула наче хтось шкребеться у вхідні двері.

Інна відразу зупинилася та прислухалася – легкий шум, справді, йшов з боку їх вхідних дверей.

Інна навшпиньки підійшла до дверей, подивилася у вічко, але нічого не побачила зовсім.

Було очевидно, що хтось щось прикріпив, чи то заклеїв дверне вічко.

Вирішивши, що це справа сусідських дітей, які часто любили пожартувати, або побешкетувати, Інна вийшла на сходовий майданчик, щоб розібратися, що відбувається.

Як тільки вона відчинила вхідні двері їх квартири, то побачила, що там дійсно було щось прикріплено.

Але це було ще далеко не все. До зовнішнього боку дверей був акуратно приклеєний папірець. Він був складений декілька разів, тому жінка і не відразу розбраталося що й до чого.

Інна взяла той папірець і, покрутивши в руках, зрозуміла, що це списаний аркуш, складений вчетверо і на ньому надруковано якийсь текст.

Вона не могла збагнути, хто б це міг зробити та й що могли написати їй.

Але потім думки були якраз про матір чоловіка.

Вся справа в тому, що останнім часом їхні стосунки зі Валентиною Юріївною стали ще гіршими. Просто мати завжди була проти шлюбу свого сина Павла з Інною.

Вона щиро вважала, що чоловік міг легко би знайти собі дівчину набагато краще за теперішню свою дружину, яка їй не подобалася в усьому.

Інні зараз 26 років. З Павлом вони у шлюбі вже три роки, але мати все ніяк не могла змиритися з цим і ніяк не могла прийняти невістку в свою родину.

Весь цей час Валентина Юріївна постійно втручалася в сімейне життя свого сина, критикувала невістку за кожну дрібницю та намагалася навіть зруйнувати їх шлюб.

Павло, почувши кроки дружини, яка заходить в квартиру, солодко позіхнув та визирнув зі спальні. Побачивши її здивоване та стривожене обличчя, він поцікавився:

– Щось сталося, люба? – мовив Павло, побачивши в руках Інни складений аркуш паперу.

– Тут написано, що ти маєш іншу, – відповіла дружина, показуючи йому аркуш паперу з надрукованим текстом. – Остання фраза взагалі найцікавіша: “Не намагайся мене більше шукати, ти мене вже ніколи не знайдеш”.

Павло простяг руку, щоб прочитати дивний лист, адресований його дружині.

– Це якесь дивацтво. Я сподіваюся, що ти не віриш цій писанині? У мене нікого більше немає, я кохаю щиро лише тебе, – похмуро промовив він. – У не зустрічаюся більше ні з ким! Ти ж віриш мені? Напевно, хтось намагається нас посварити чи розлучити, вкінець.

– Але хто? – стривожено, запитала Інна. – Ти знаєш, хто б це міг бути?

– Думаю, я знаю, – відповів Павло, який вже поводився спокійніше, зиркнувши на двері. – Таке могла зробити лише мама моя.

– Свекруха. Я теж на неї чомусь подумала подумала, – задумливо промовила жінка. – Але це якось безглуздо зовсім. Ти точно правду кажеш мені? У тебе нікого немає?

– Вона завжди була проти нашого шлюбу, ти це чудово знаєш сама, – пояснив Павло. – І тепер, коли ми заборонили їй приходити до нас, вона вирішила діяти по-своєму.

Інна згадала, як пів року тому вони з чоловіком заборонили його мамі з’являтися на порозі їхньої квартири.

У той день Валентина Юріївна вчинила таке, про що подружжю і згадувати не хотілося.

Вона проїжджала повз квартиру свого сина з подружками, вони в театрі були, а коли поверталися додому, то вона їх вирішила до сина в гості запросити.

Інну з чоловіком ніхто не запитував, гості у них були несподівані. Але так тоді вийшло, що була субота, вихідний, Інна з чоловіком довго спали, потім снідали, пили каву на кухні, а прибрати в квартирі не встигли.

І коли свекруха з подругами прийшла, в квартирі було не прибрано, посуд не митий і в ванні вся білизна, яку Інна готувала в прання була розкидана по підлозі.

Звісно, подружжя нічого поганого в цьому не бачило, вихідний день, вони вдома вдвох, відпочивають, дружина збиралася ставити прання, потім вони збиралися до супермаркету за продуктами, а прибирати Інна хотіла в неділю.

Коли мама з подругами прийшла, дуже здивувалася, що в невітки в квартирі так брудно і перед подругами, в присутності чоловіка і його дружини, стала їй дорікати і вичитувати за це.

– Інно, ти що за господиня така? Мені дуже соромно за тебе. Чужі люди в квартирі у вас, а в тебе тут таке твориться, наче ти місяць за ганчірку не бралася. На кухню хоч носа не показуй, гора брудних тарілок.

І свекруха, демонстративно при всіх, взялася в невістки прибирати.

Ввечері син набрав матір, довго з нею не говорив, але сказав, щоб вона більше не приходила до них, якщо їй щось не подобаються, а вони будуть жити так, як їм зручно.

І тепер, отримавши дивний лист, Павло просто був упевнений у тому, що це витівки його матері, яка все ще ніяк не могла заспокоїтись та змиритися з його вибором.

– Давай перевіримо камери зовнішнього спостереження, – запропонувала Олеся, маючи на увазі камери, які були встановлені у них біля під’їзду. – Можливо, вони зняли того, хто приклеїв записку до наших дверей.

Чоловік погодився, і вони разом пішли дивитись записи. Як і підозрювали подружжя, на камерах було видно матір чоловіка, вона заходила, а потім відразу вийшла з під’їзду, було зрозуміло, що це вона приклеїла листа.

– Ось вона, – сказала Інна, показуючи на екран. – Це точно вона! Чого б ще вона сюди приходила б? Ось навіщо вона так робить?

– Вона ніколи не змириться з тим, що я з тобою одружився, навіть не знаю, що вже й говорити їй, – зітхнув чоловік. – Моя власна мати намагається зруйнувати наш шлюб.

– Що ми з цим робитимемо? – Запитала Інна.

– Я спробую ще раз поговорити з нею, – відповів чоловік і, зателефонувавши матері, запросив її на зустріч.

Валентина Юріївна, яка подумала, що син вирішив розлучитись з Інною, після такого повідомлення на дверях, нічого не підозрюючи, з радістю погодилася з цим.

Вони зустрілися у кафе недалеко від будинку. Коли мати прийшла, Павло уже там чекав на неї.

– Мамо, ми знайшли твою записку на дверях нашої квартири, – почав казати чоловік.

– Я нічого не писала, – здивовано виправдовувалася мати, вдаючи, що нічого не знає.

– Там було написано, що я маю іншу, – продовжив син. – І ми перевірили камери зовнішнього спостереження. Там була ти, тому цілком зрозуміло, що це твоїх рук справа.

– Я не знаю, про що ти говориш, – мати насупилась. – Це все неправда!

– Мамо, ми бачили тебе на записах. Навіщо ти зараз виправдовуєшся, це ж не смішно навіть вже?! Чому ти це зробила?

Мати мовчала кілька секунд, а потім сказала:

– Тому що ти одружився не з тією жінкою. Інна зовсім не варта тебе! Ти маєш жити по-іншому! Хто вона така? Ніхто! Вона не має ні своєї машини, ні квартири, вона не пропонувала допомагати мені на дачі! Вона взагалі дуже не любить мене, а я ж – твоя мати.

– Ти реально хотіла, щоб у мене була забезпечена дружина, яка б постійно працювала на твоїй дачі? Ти зараз серйозно це говориш все? Інна – мій вибір. І я її люблю. Ти маєш це зрозуміти! І їй для цього не потрібно заробляти багато чи обробляти вічно твій город.

– Вона зовсім не така, як ти думаєш, – наполягала мати. – Вона зруйнує твоє життя.

– Швидше ти зруйнуєш, мамо, – сказав син, – тільки не наш з Інною шлюб, а наші з тобою стосунки! Якщо ти не перестанеш втручатися в наше життя, ми більше не спілкуватимемося з тобою! І я зараз не жартую!

Павло встав і пішов. Мати його кликала, але він навіть не повернувся.

Після того Валентина Юріївна багато разів телефонувала синові, але він так і не взяв телефон. Вона хотіла пояснити йому, що лише добра бажає рідній дитині, що хотіла лиш краще для нього. Та він більше спілкуватися з нею не хотів.

А ви як гадаєте: чи вірно вчинила мати? Чому є такі матері, яким важко відпустити синів?

Джерело