– Ой, Тимоша, не чіпай нічого, – замахала руками Тетяна, пригальмувавши біля будинку свекрів.

Побачивши у вікно родичів, Олена Миколаївна сплеснула руками, й побігла зустрічати непроханих гостей.

Дружина старшого сина мала звичку без попередження з’являтися на порозі їхнього будинку.

Поки свекруха накидала куртку і взувалася, Тетяна з Тимофієм, обстукуючи чоботи об поріг, увійшли всередину.

– Ой, а я хотіла бігти вас зустрічати!

– Олена Миколаївна швидко скинула верхній одяг, і почала роздягати трирічного онука.

Невістка роздяглася і, пройшовши прямо у вітальню, повільно опустилася на диван.

Але зрозумівши, що свекруха повела Тимофія на кухню годувати солодощами, вона вирішила приєднатися до них.

Однак причина її візиту була зовсім не в тому, щоб побачитися з батьками чоловіка. Таня прийшла з іншою метою.

Близько двох місяців поспіль вона поступово канючила гроші в Олени Миколаївни.

Невістка зображала засмучений вигляд і натякала свекрусі на те, що в них стало зовсім хитко з фінансами.

– Нема чим навіть за квартиру платити, у нас борг уже за три місяці, – важко зітхала Тетяна.

Олена Миколаївна знітилася, і вирішила допомогти невістці. Все-таки у них було троє дітей.

Отримавши вперше гроші від свекрухи, Тетяна засунула їх у кишеню, і попросила про ласку:

– Тільки Дімі нічого не кажіть, будь ласка, бо він на мене почне сваритися.

Олена Миколаївна пообіцяла, що жодного слова не скаже синові. Проте побори тривали.

Невістка все більше і більше скаржилася на брак грошей, і свекруха зрозуміла, що віддала їй за пів року понад п’ятдесят тисяч гривень із тієї суми, яку вони з чоловіком відкладали на свої проводи в вічне життя.

Не знаючи, що робити, жінка поділилася цією історією з Віктором Івановичем, який влаштував їй промивання мозку.

Однак дещо вона приховала від чоловіка. Олена Миколаївна не сказала, що гроші давала невістці з недоторканих.

– Дивно, але Діма ніколи не скаржився мені на труднощі із фінансами. Невідомо, на що Тетяна їх витрачає.

– Говорить одне, а робить – інше. Краще давай самі до неї сходимо та подивимося, чим можна допомогти. Продуктів купимо…

Наступного дня Олена Миколаївна стояла біля дверей квартири невістки та сина, та збиралася з думками перед тим, як натиснути кнопку дзвінка.

У руках жінка тримала пакет із продуктами – дбайливо купленими для сім’ї сина.

– Ну що ж, ходімо, дорогий, – сказала Олена Миколаївна чоловікові Віктору, який слідував за нею по п’ятах.

– Які гості! – невістка з подивом відчинила двері й впустила їх у квартиру.

Тетяна завжди була привітною, але сьогодні її голос звучав особливо радісно. Вона провела родичів у вітальню, де на них чекав сюрприз.

Олена Миколаївна завмерла у дверях. Її погляд одразу впав на дві величезні плазмові панелі, що висіли на стінах.

Один телевізор був встановлений прямо напроти дивана, інший – у кутку кімнати.

Новий шкіряний диван блищав у світлі ламп, а поруч стояв новенький холодильник із функцією “розумного будинку”.

– Кучеряво живете, – від подиву свиснув Віктор Іванович, і запитливо глянув на дружину. – А ти казала…

– Подивіться, який ми диван купили! – Вигукнула Тетяна, сідаючи на нього і поплескуючи рукою по подушці. – А ось тут у нас тепер є нова техніка, все суперсучасне!

Двоє їхніх дітей – Максим та Настя, сиділи на підлозі, та захоплено грали у PlayStation.

На екрані миготіли яскраві картинки, і діти то сміялися, то розмовляли між собою.

Олена Миколаївна обернулася до чоловіка, щоб зрозуміти його реакцію. Він мовчки озирнувся довкола, намагаючись приховати свої емоції.

– Тетяно, люба… – почала свекруха, не знаючи, як продовжити. – Це все так дорого коштує.

– Так, звичайно, – відповіла невістка, підводячись з дивана і підходячи ближче. – Ми з Дімою вирішили, що настав час оновити меблі, та техніку.

Олена Миколаївна перевела погляд на Віктора, сподіваючись, що він підтримає розмову, але той задумливо кивнув.

– Таню, пам’ятаєш, я нещодавно допомагала вам сплатити борги? Ти казала, що гроші терміново потрібні, інакше можуть вимкнути світло.

Тетяна почервоніла і винно опустила очі, наче чекала на це питання.

– Так, пам’ятаю. Дякую вам величезне за допомогу. Ми тоді справді були у складній ситуації. Але потім удалося трохи заробити, і ми вирішили вкласти кошти в будинок. Адже комфорт також важливий, правда?

Олена Миколаївна зітхнула, розуміючи, що не може звинувачувати свою невістку, але думка про те, скільки грошей пішло на цю розкіш, не давала їй спокою.

Віктор Іванович підійшов до телевізора, та ввімкнув його. Екран засяяв яскравими фарбами, демонструючи якість зображення.

– Все-таки вражає, – сказав чоловік, повернувшись до дружини. – Може, вони мають рацію. Комфорт – важлива річ.

Олена Миколаївна глянула на чоловіка, не вірячи своїм вухам. Їй здавалося, що він має бути на її боці, але натомість він підтримав Тетяну.

– Вітю, ну подумай сам, – заперечила жінка. – Ці гроші могли б піти на оплату боргів, якщо вони у них були, на продукти, одяг дітей… А вони витратилися на розваги.

Тетяна підійшла до Олени Миколаївни й, посміхнувшись, взяла свекруху за руку:

– Мамо, повірте мені, ми все продумали. Діти заслуговують на радість, а ми хочемо жити в затишку. Гроші, які ви дали, допомагали нам, а тепер ми можемо дозволити собі трохи більше.

Олена Миколаївна мовчала, не знаючи, що сказати. З одного боку, вона хотіла вірити, що Таня має рацію, що вона не брехала їй, стосовно скрутного фінансового становища, та боргів.

З іншого – усередині неї кипіло обурення, і вона жалкувала, що не повідомила сина, стосовно їхньої допомоги.

Вони стільки разів виручали сім’ю, а тепер це виглядало так, ніби їхня допомога нічого не вартувала, тільки собі на шкоду була.

Розлючена свекруха покинула квартиру сім’ї з пакетом продуктів, вирішивши, що їм із чоловіком вони стануть у пригоді більше.

Увечері, коли свекри повернулися до себе додому, вони довго обговорювали цю подію.

Віктор Іванович спробував заспокоїти дружину і переконати, що нічого страшного не сталося.

– Вітю, хіба можна було витрачати гроші на таке, коли вона стверджує, що в боргах? Хіба не краще було спочатку все погасити, а потім уже думати про новий холодильник?

– Тут взагалі вийшло так, що й ми сплатили їм якусь частину меблів? Якби я знала про це заздалегідь, нізащо б не дала ні гривні! – обурено промовила Олена Миколаївна. – Таня мене обдурила, тож я не хочу після цього з нею спілкуватися.

– Олено, ну ти чого? Дурниці якісь…

– Вітю, ці гроші пішли з наших недоторканих накопичень! – Злісно процідила жінка, і стукнула по столу кулаком. – Я брехні не прощаю, а дружина нашого сина – обдурила мене!

Жінка дотрималася слова і припинила спілкуватися з Тетяною, яка цього не могла не помітити. Але вирішила першою не йти на примирення, бо винною себе не вважала.

Вона не могла зрозуміти, в чому сенс образи свекрухи. Вона в неї гроші не вимагала, тільки натякала на безгрошів’я, хоча й дещо прикрасила. А як вони розпоряджаються ними, це вже не їхні справи.

Ви теж так вважаєте? Чи маєте інші міркування? Пишіть свої думки в коментарях, щодо цього, ставте вподобайки, якщо було цікаво.

КІНЕЦЬ.