Я ж ті банки з-під консервації свекрухи всі викидала. Чоловік мені нічого не казав, що їх зберігати треба. І ось ми вчора приїздимо до них на вихідні, і свекруха з порогу накидається: — Де мої банки? Як ти могла їх повикидати? Плати мені тепер гроші. І не з синового гаманця, а зі свого карману! Я стою, кліпаю очима, не можу зрозуміти, що відбувається. А вона далі розпалюється: — За весь час ви 300 моїх банок десь поділи!

Я ж ті банки з-під консервації свекрухи всі викидала. Чоловік мені нічого не казав, що їх зберігати треба. І ось ми вчора приїздимо до них на вихідні, і свекруха з порогу накидається:
— Де мої банки? Як ти могла їх повикидати? Плати мені тепер гроші. І не з синового гаманця, а зі свого карману!
Я стою, кліпаю очима, не можу зрозуміти, що відбувається. А вона далі розпалюється:
— За весь час ви 300 моїх банок десь поділи!
Триста! Я мало не захлинулася повітрям.
— Які триста? — питаю.
— А ти рахуєш, скільки я вам закатую? Де всі ті банки?
Стою, мов стовп. А чоловік мовчить. Стоїть поруч, ніби це його не стосується.
— Мамо, ну, — нарешті почав.
— Що «мамо»?! — перебила його свекруха.
— Я весь рік їх збирала, мила, стерилізувала, консервувала! А вона взяла й викинула!
Я відчуваю, що всередині закипаю.
— Так ви ж мені ніколи не казали їх повертати! — нарешті видаю.
— А ти сама не могла здогадатися?!
Оце так новина.
— Думала, що якщо їх уже роздали, то вони вам не потрібні!
— А ти що, не знаєш, скільки зараз банка коштує? Ой, молодь! Усе вам на тарілочці подай, а як шанувати чуже, то ні!
Чоловік досі мовчить. І мене це дивує ще більше.
— То що, ти мені тепер гроші вернеш? — знову питає свекруха.
Я видихаю.
— Ну і скільки я вам винна?
— По 20 гривень за кожну банку, — гордо заявляє вона.
Я швидко перемножую в голові й мало не присідаю.
— Шість тисяч?!
— А що ти думала?
— Мамо, але, — починає чоловік.
— Ніяких «але»! Не я їх викидала — нехай вона і платить!
Я подивилася на чоловіка. Він опустив голову. Стоїть, як школяр перед учителькою.
І от що робити? Я справді не знала, що ті банки треба берегти. Але ж це не моя вина, що ніхто мені про це не сказав! І тепер я ще й винна шість тисяч гривень?
Що робити? Я маю платити чи хай це вже буде уроком для свекрухи, що треба попереджати? Ну просто слів у мене немає, чесно кажучи.