– Ми не поїхали відпочивати, через шубу твоєї матері! — кричала я, не стримуючись, на чоловіка, коли побачила свекруху у шубі за 60 тисяч гривень.

Мій Віталик тільки дивився на мене, а потім каже:

— Діти ще не раз поїдуть і в Карпати, і в Єгипти, а мама мріяла про таку шубу все життя.

— Та ти ж мені навіть нічого не сказав, що відкладаєш мамі на цю шубу! — відказала я. — Коли я сказала, що хочу з дітьми поїхати на відпочинок, ти мені сказав, що немає грошей і не скоро будуть, що зарплату зменшили, затримують.

А виявляється, ти просто мамі відкладав на шубу. 60 тисяч, Віталій! Навіщо жінці у 70 років шуба за 60 тисяч гривень!

В мені вирувала буря, а він тільки мовчки стояв і дивився на мене. Свекруха, вся сяюча, погладжувала ту шубу, як коштовність, і навіть не вважала за потрібне вийти з кімнати.

— Ти так говориш, ніби я прогуляв ці гроші чи комусь чужому віддав, — пробурмотів він.

— Та мені все одно! — не стрималася я.

— Це гроші нашої сім’ї! А ти їх витратив без мого відома. Я цілий рік тягну дітей, економлю, думаю, як їх кудись вивезти, а ти мамі шубу купуєш?

— Мамина пенсія маленька, вона собі такого ніколи б не дозволила, — ще слабко спробував захистити себе чоловік.

— А нам дозволено? Ми теж не на золотих горах сидимо! Діти не були на морі три роки, я весь час думаю, як втиснутися в бюджет, щоб їх хоч кудись вивезти, а ти? Тобі важливіше мамине бажання, ніж бажання твоєї сім’ї!

Свекруха тоді підняла голову:

— Ну, це ж один раз покупка, не кожен рік таке робиться. І я вдячна сину за здійснення моєї заповітної мрії!

Я аж поперхнулася словами.

— Один раз? А діти теж один раз дитинство мають! Вони виростуть і запам’ятають, що тато грошей на відпочинок не мав, а на шубу для бабусі — мав!

Я просто не могла повірити, що це відбувається насправді. Чоловік, з яким я жила вже десять років, ось так взяв і зробив те, чого я навіть уявити не могла.

Адже якщо він зробив це раз, то зробить і вдруге, і втретє. Завжди знайдеться якась «мамина мрія», яка виявиться важливішою за потреби нашої сім’ї.

Я нічого більше не сказала, просто зайшла в спальню, зібрала дітей і пішла до подруги. Ночували у неї.

Віталій кілька разів дзвонив, писав, що мені варто заспокоїтися. Але я не могла. Це ж не просто гроші, це про повагу, про розуміння, про те, хто на якому місці в його житті.

Зараз сиджу і думаю: що далі? Чи можна пробачити таке? Як жити з чоловіком, який ставить мамині бажання вище за потреби дружини і дітей?

Що б ви зробили на моєму місці? Дуже потребую порад збоку, бо сама не розумію як буде краще.

Джерело