Та не розумію зовсім, а чого вам десь бігати та шукати? У нас поверхом нижче від нас здається дуже хороша квартира, – радісно повідомила сина та невістку Катерина. – Я можу поговорити з господарем прямо зараз! Поговорити?

Світлана та Данило переглянулися між собою, не знаючи, чи варто погоджуватися з активною родичкою.

– Треба подумати, – зніяковіло посміхнувся чоловік, глянувши на дружину.

– Та що тут думати? Треба брати, інакше інші візьмуть і залишитеся ні з чим, – радісно промовила Катерина. – То я поговорю? Ми ж будемо під боком. Я вам допомагатиму і з Матвійчиком, і вдома, – активно продовжувала наполягати на своєму жінка.

Подружжя нарешті не витримало погодилося.

Ввечері Катерина зателефонувала до сина і повідомила про те, що вона домовилася з господарем квартири на дуже гарних умовах і вони можуть тепер спокійно переїжджати жити туди.

– Все! Я домовилась! Завтра заберу ключі і ви спокійно можете в’їжджати!

– А що з оплатою, скільки це коштуватиме? – поцікавився Данило. – Яка ціна?

– Ой, не хвилюйся за це, сину, я сама оплачу перший місяць, розумію, як важко вам! – запевнила Катерина, яка готова була піти на все, аби син з невісткою в’їхали у квартиру поверхом нижче.

Наступного дня молода сім’я з речами стояла вже на порозі орендованої квартири.

– Світлано, подивися, яка краса! – Вигукнув Данило, відчиняючи двері нової квартири. – Уявляєш, ми тепер житимемо тут! так світло і просторо, так подобається мені тут.

Світлана спокійно усміхнулася.

– Так, Данило, мені дуже подобається тут! Тільки уяви, як нам тут буде добре з Матвійчиком.

Поки Матвій був у бабусі, подружжя почало розпаковувати речі, розставляти меблі на свій розсуд.

Цього ж вечора Світлана вирішила приготувати вечерю для всієї родини, включаючи батьків Данила.

– Як чудово, що ви тепер так близько! – радісно промовила свекруха. – Я допомагатиму вам з онуком, поки ви працюєте. Та й взагалі завжди буду поруч, якщо щось потрібно буде – звертайтеся.

Данило із задоволенням кивнув, радіючи підтримці з боку своїх батьків.

Перші тижні пройшли чудово. Катерина, справді, часто спускалася вниз, у квартиру подружжя, допомагала невістці з прибиранням, готувала обіди, а іноді брала Матвія на прогулянку, даючи молодим подружжям трохи відпочити.

– У нас просто ідеальне життя! – Радів Данило. – Як добре, що мама запропонувала нам цей варіант!

– Та я сама не думала, що буду так цьому рада! – підтримала чоловіка Світлана. – Дивно, що твоя мама зовсім не втручається у наше життя. Я дуже боялася цього. Виходить, дарма?

– І чудово, що все так добре тепер! – засміявся чоловік.

Проте за кілька місяців почалися перші тривожні дзвіночки.

Якось увечері, коли Світлана була одна вдома з Матвієм, вона почула, що хтось зверху ніби впав на підлогу і почав повзати по ній.

Жінка хвилювалася. Вона піднялася нагору і постукала у квартиру свекрухи, вирішивши, що тій стало недобре, проте ніхто Світлані не відкрив.

Пізніше, коли Данило повернувся додому, стривожена Світлана розповіла йому про це.

Бажаючи переконатися, що у батьків усе добре, він зателефонував матері своїй.

Мати одразу відповіла на дзвінок і на слова сина про те, що Світлана чула, ніби хтось упав на підлогу, засміялася.

– Може, кіт зістрибнув зі столу? Нас просто вдома не було.

Однак подібна історія ставалася по кілька разів на день, що стало насторожувати Світлану.

До того ж вона помітила, що свекруха дуже багато знала про те, що відбувалося в їх сім’ї.

Причому невістка добре пам’ятала про те, що раніше нічого не говорила свекрусі.

Якось мати чоловіка проговорилася сама, що чула, як вони сперечаються про купівлю нового холодильника, хоча жодних розмов при відкритих вікнах не велося.

– Слухай, звідки твоя мама дізналася про нашу суперечку? – Не розуміла Світлана. – Ми нічого їй не говорили, це раз, а два, ми не так голосно сперечалися, щоби твоя мама могла нас чути. Тому я маю лише один висновок: вона нас підслуховує!

– Та ну, не вигадуй! Мама любить дбати про нас. Напевно, просто випадково почула щось, – відмахнувся від неї Данило.

Одного ранку, коли Світлана збиралася на роботу, пролунав дзвінок у двері. На порозі стояв свекор.

– Доброго дня, Світлано, – зніяковіло сказав батько чоловіка. – Чи можна увійти?

Невістка відійшла, впустивши батька всередину. Вона відчула шостим почуттям, що щось не так.

– Що трапилося у вас? – Запитала Світлана, намагаючись приховати від нього тривогу.

– Знаєш, Світлано, я навіть не знаю з чого почати. Справа в тому, що моя дружина, вона постійно слухає ваші розмови, через підлогу, а потім розповідає всім родичам, що у вас відбувається. Мені це зовсім не подобається, це вже занадто. Я вирішив, що не маю права стояти в стороні та мовчати і приховувати щось від дітей.

Від почутого Світлана аж здивувалася. Вона ніколи не думала, що таке можливе. Але, зібравшись з думками, жінка відповіла:

– Я вас почула, Іване Вадимовичу. Дякую вам за те, що піклуєтеся про нас. Не хвилюйтеся, я вас розумію, все добре.

– Дякую за розуміння, Світланко. Я не проти вас, а просто знав, що мушу це сказати вам, – збентежено видихнув чоловік.

Через десять днів після цієї розмови молода сім’я зібрала свої речі та переїхала.

Данило був засмучений тим, що їм довелося покинути квартиру, що так усім їм подобалася.

Однак він розумів, що це необхідно задля збереження спокою та гармонії у відносинах в сім’ї.

Прощаючись із батьками, подружжя пообіцяло підтримувати зв’язок, але про себе вирішило, що в майбутньому зустрічатиметься рідше і лише на нейтральній території і більше нічого не розповідатимуть матері.

– Не знаю, чого вам тут не сподобалося. Умови райські, я постійно біля вас, все допомагаю вам. Все ж таки добре було?

– Мамо, нам краще буде ближче до моєї роботи, – вигадував щось на на ходу Данило, боячись сказати правду.

– Ой, ну дарма. Може, ви ще передумаєте і залишитися біля нас? – з надією знову спитала Катерина. – Хто вам там допомагатиме?

– Іноді приїжджатимеш до нас, – чоловік вирішив трохи підбадьорити і заспокоїти матір.

Свекруха ще трохи нарікала на те, що молода сім’я ні з того ні з сього вирішила несподівано покинути добре житло біля батьків.

– Можливо, справа в грошах? – з надією знову спитала Катерина.

– Так я сама можу поки що платити за вас оренду.

Жінка намагалася з усіх сил залишити родичів у себе під боком. Але їй нічого не вдалося зробити – сім’я сина все одно з’їхала.

Лише зараз Катерина зрозуміла, чому всі сусіди на неї останнім часом косо дивилися і родичі не хотіли спілкуватися з нею, адже мати все усім про них розповідала, ще й вигадувала багато, розносила плітки.

Але чи правильно вони зробили, що просто з’їхали від батьків? Чи потрібно було поговорити і все їй виказати в очі, щоб мати більше не робила такого? Чи це нічого б і не змінило зовсім?

Джерело