Мені 17 років, скоро буде 18. Усе почалося з того, що торік, після закінчення школи, виникла необхідність вступати до вишу. Сама я з невеликого містечка, єдина дитина в сім’ї. Батьки наполягли на тому, щоб я вступала в обласному центрі, який від мого міста розташований досить далеко.

Я вступила на платне відділення. В березні в батьків виникли фінансові труднощі. До всіх неприємностей додалося те, що в тата виникли проблеми зі здоров’ям і він не може досі працювати. Сяк-так зібрали гроші на друге півріччя за моє навчання й оренду кімнати.

Я намагалася влаштуватися на роботу, підробляла на півставки, дохід був досить маленький для того, щоб забезпечити себе. Це був найважчий час для мене.

Так тривало доти, доки я не натрапила на оголошення в інституті, що потрібна няня для дітей – потрібна дівчина-студентка на цю посаду. Я зателефонувала – відповіла дівчина на ім’я Ірина, запросила приїхати в будинок на околиці міста. Я приїхала, мене з посмішкою зустріла господиня, ми познайомилися.

Увійшовши в будинок, я побачила дітей, які вибігли і дивилися на мене з цікавістю. Як виявилося, у будинку проживала сім’я з 5 осіб: дружина з чоловіком і троє дітей: 14, 10 і 8 років – 2 дівчинки та наймолодший хлопчик.

Пізніше додому приїхав і глава сім’ї – Микола. Миколі – 45 років, був місцевим депутатом, зараз займається бізнесом і громадською діяльністю, відома людина в місті в багатьох колах, Ірині – 34 роки, займається фрілансом, має власну студію, в якій навчає вечорами рукоділля.

Сім’я мені здалася дуже милою і доброзичливою. Я їм розповіла про свої проблеми. Вони мені запропонували жити в них, займатися дітьми не на шкоду навчанню. Сказали, що оплатять навчання і допоможуть фінансово батькам, згодом вони дотримали свою обіцянку, за що я їм вкрай вдячна! Так закінчилися мої фінансові неприємності.

Деякий час по тому я помітила, що Микола став проявляти багато уваги, робив компліменти, дарував подарунки з приводу і без. Ірина на це ніякої уваги не звертала. Мені було приємно з одного боку, але з іншого – дуже соромно приймати подарунки і компліменти в моїй ситуації. У серпні сталася подія, яка негативно вплинула на моє життя.

Було приблизно о першій годині ночі, коли я щойно заснула. До мене в кімнату увійшов Микола, від цього я прокинулася – він сказав, що хоче поговорити зі мною.

Він почав говорити досить відверті речі: що я йому дуже подобаюся, що він хоче зі мною стосунків. Він почав гладити мене і цілувати. Я була в шоці, спочатку я намагалася інтелігентно прибирати його руки і не давати себе цілувати, потім він став грубо це робити і я дуже злякалася – мене паралізувало… Він мене примусив до близькості.

Наступні кілька днів я ридала щодня, коли залишалася одна в кімнаті. На очах у дітей та їхніх батьків я намагалася не подавати виду, що я ридаю постійно.

Наступного дня я хотіла піти з дому, але зрозуміла, наскільки я безпорадна і незалежна від них. Микола підійшов до мене, вибачився і сказав, що для мене немає сенсу йти від них, ображатися на нього і щось міняти, що трапилося, те трапилося і потрібно жити далі.

Через день до мене підійшла Ірина і почала говорити мені про те, що вона в курсі того, що сталося. Що вона знає про вади свого чоловіка, але не хоче через це руйнувати сім’ю. Вона не хоче, щоб її чоловік бігав по жінках легкої поведінки і коханках, тому вона готова піти на такий крок, щоб я стала частиною їхньої сім’ї, і попросила нікому нічого не говорити.

Через тиждень нічні відвідування Миколи повторилися. Я сама себе звинувачувала в ситуації, що склалася. Одного разу я розповіла своїй одногрупниці, з якою близько спілкуюся, що сталося, вона сказала, що я терміново маю піти до поліції, написати заяву, і вмовляла мене ще довго це зробити, я її попросила більше не порушувати цю тему.

Я не хочу руйнувати сім’ю, я дуже полюбила дітей і звикла до них. Микола людина в принципі непогана, якщо не брати до уваги те, що сталося, турботливий, добрий, дуже любить своїх дітей, допоміг мені і моїй сім’ї вирішити фінансові проблеми. Я не можу переступити через себе.

На початку жовтня я дізналася, що я в положенні, термін був 3 тижні. Я знаю, що діти – головне в житті і в дитини має бути рідний батько. Ірина сказала, що тепер ми справді одна сім’я і скоро в нас буде більше приємних клопотів.

Але я не знаю як сказати про це батькам – боюся за татове здоров’я…

Буду дуже вдячна за будь яку вашу пораду і думку.

Знаю, що ситуація дуже непроста, і не звична для нашого суспільства. Я боюсь осуду … А ще більше реакції моїх батьків…

КІНЕЦЬ.