Оксана здригнулася, коли почула дзвін ключів. Її коханий приймав ванну, і дівчина розуміла: те, що трапилося, вже не приховати.

Можна було брехати, вдати, що їй стало погано, але брехати й викручуватися в цей момент Оксані хотілося найменше.

Вона ніколи не заздрила своїй подрузі Любі, поки в житті дівчини не з’явився Влад. Статний, високий, красивий, з блискучими очима чайного кольору, він здавався ідеальним чоловіком, з яким будь-яка дівчина буде щасливою.

Поруч із ним із сірої мишки Люба розквітла, і перетворилася на справжню красуню. Стала яскравіше фарбуватись, носити прикраси.

Оксана ніколи не думала, що заздрість зіпсує її стосунки із подругою. Дівчата настільки потоваришували з самого дитинства, що ніколи навіть серйозно посваритися не могли.

Як Оксана опинилася у ліжку з Владом, вона й сама не зрозуміла. Чоловік надавав їй знаки уваги, але Оксана все сприймала жартома.

Вона просто не могла, або не хотіла, повірити, що Влад захопиться нею серйозно. Тим більше, що він був одружений.

У самої ж Оксани особисте життя не складалося. Двічі їй траплялися одружені чоловіки, яким вона відразу відмовляла, а тут просто піддалася почуттям.

Вони зустрічалися вже місяць, і присяглися нічого Любі не розповідати. Оксана розраховувала на те, що вона забуде це тимчасове божевілля, що емоції поступово пройдуть, а Влад просто припинить приділяти їй увагу, але цього не сталося.

Ключі задзвеніли й… Люба відчинила двері. Влад щойно вийшов із ванної, й замовк. Дівчина все зрозуміла, коли побачила речі Оксани на підлозі, червону блузу, туфлі, й запитала:

– А що ти тут робиш? Втім, не варто пояснювати: мені сьогодні вночі сон наснився, ніби я застукала тебе в ліжку з іншою. Іноді дивуюсь своїй інтуїції. Треба ж, зайшла за забутим гаманцем, і саме вчасно!

– Послухай, – сказав Влад, – розумієш, я її кохаю. І нічого з собою не можу вдіяти, тож вибач. Я розумію, що ми перед тобою винні.

– Геть звідси обоє! – суворо процідила Люба, – і не показуйтеся більше тут. Ви самі винні у тому, що сталося. А я якось одна впораюсь і без вас. І пішла у свою кімнату.

Влад поспішно одягнувся, і вирушив збирати свої речі. Оксана поспішила вийти на вулицю. Влад вже увечері був у її квартирі.

Обидві подруги виховувались у дитячому будинку, тому після того, як вони вийшли звідти, отримали по квартирі від держави.

Тільки Оксана ніяк не могла влаштувати своє особисте життя, а Люба швидко знайшла собі хлопця, хоча зовнішні дані, та ступінь комунікабельності в обох були практично однакові.

Просто Оксані постійно не щастило, а ось Люба майже одразу вийшла заміж, і була щаслива. Разом вони прожили п’ять років, і Оксана ніколи не думала, що стане банальною розлучницею, зрадивши дружбу.

Коли Влад переніс свої речі у її квартиру, Оксана запитала його одразу:

– Слухай, ну може це тимчасове явище? Ти не шкодуєш, що пішов від Люби? Вона, хоч і запальна, але тямуща. Може, розлютилася б, накричала, але потім вибачила б тебе…

Влад здивовано глянув на Оксану і сказав:

– Та ні, у нас давно вже все розклеїлося. Ви з нею дуже різні, тому я не думаю, що вона захоче, щоб я повернувся. Так що все, що робиться, все на краще, не переймайся.

І почав розпаковувати речі. Потім сам приготував вечерю, а Оксана спробувала набрати номер подруги.

Люба відповіла не одразу. Вона попросила Оксану більше їй не дзвонити, та побажала їй щастя, спокою, та рівних емоцій.

– Ну ось і все, – звернулася до Влада Оксана, – схоже, що я втратила подругу назавжди. Навряд чи Люба після цього захоче зі мною спілкуватися.

– Не хвилюйся, вона змириться, – сказав Влад, обіймаючи дівчину за плечі, – ти зрозумій, люди ж можуть теж помилятися, і коли одружуються. Ось подивишся, Люба буде дякувати тобі за те, що так все вийшло.

– І все одно мені на душі якось погано, – сказала Оксана, – ми так дружили, підтримували одна одну, і ось вийшло так, що все руйнується.

– Прийде час, і вона змириться з тим, що сталося, – сказав Влад, і посміхнувся.

І все ж таки Оксана не могла розриватися між почуттям до чужого чоловіка, і дружбою. Вибір довелося робити, й вона його зробила.

Влад виявився не поганим хлопцем, і Оксана його кохала, а інших варіантів на її обрії й не було. Чоловік обіймав її, на кухні кипів чайник – так для Оксани починалося нове життя.

Вона вирішила подзвонити Любі не зараз, а через два тижні. Може, за цей час вона звикне, пробачить її, й все можна буде розпочати спочатку?

Головне, щоб вона звикла до того, що трапилося, і упокорилася. Але йшов час, а Оксана так і не наважувалася зателефонувати до подруги. У неї просто не вистачило для цього мужності.

Минуло чотири роки від дня весілля Оксани із Владом. За цей час Оксана зуміла влаштуватися на гарну роботу, та почала пристойно заробляти.

Іноді, для душі, вона заходила в басейн, щоб поплавати. Вже наближалася весна. На вулицях з’явилися оберемки мімоз, яскраві тюльпани, і різноколірні фіалки в горщиках.

У цей сонячний день, і настрій в Оксани був яскравий. Вона вирішила собі подарувати красиві квіти, просто, щоб підняти настрій, коли несподівано почула, як поруч засигналила дорога рожева спортивна машина.

Спершу Оксана не зрозуміла, кому приділялося стільки уваги. Машина сигналила ще й ще. Яким же було здивування Оксани, коли з машини вийшла Люба.

Її було не впізнати. Світле волосся, дорогий і стильний манікюр, яскрава посмішка. Так, змінилася вона на краще, в порівнянні з тим моментом, як застукала Оксану зі своїм благовірним.

– Привіт, подруго, як настрій? – Запитала вона Оксану, – квіти собі вибираєш?

– Та непогано, дякую, – сказала Оксана.

– Знаєш, а добре, що ти в мене повела чоловіка! Якби не та ситуація, то моє життя ніколи б так не змінилося, як зараз. Може, посидимо за філіжанкою кави в кав’ярні?

Оксана не відмовилась. Їй цікаво було дізнатися, як тепер склалося життя її подруги. Дівчата вирушили до кав’ярні, замовили пару молочних коктейлів, потім Люба почала розповідати:

– Знаєш, я тоді, звичайно, сильно на тебе розлютилася, але не стала підіймати бурю. Навіщо було щось робити, коли й так було очевидно, що Влад мені зраджує?

– Навіть, якби я в нього тоді вчепилася, і попросила залишитися, він все одно знайшов би не тебе, так іншу…

– Я тоді не наважувалася тобі навіть зателефонувати.

– Я зрозуміла, що тобі було й самій неприємно, та соромно. Щоб якось прийти в норму і розвіятися, я вирішила відвідати басейн, щоб підняти собі настрій. І, знаєш, кого я там зустріла? Пам’ятаєш Надію Вікторівну, що у нас танці викладала?

– Звісно, ​​пам’ятаю…

– Так ось. Вона мені запропонувала роботу. Розповіла, що хоче свій бізнес відкривати, розвивальний центр, але самій цю справу не потягнути.

– Ну, я влаштувалася до неї на роботу, а потім мені так сподобалося, що там і залишилася. А після того, як Надія Вікторівна почала розширюватися, я поступово викупила частину її бізнесу, і тепер маю свою хореографічну школу.

– Ніколи не думала, що ось ця розлука принесе мені стільки щастя! З Владом я б такого не домоглася!

– І не кажи, – зітхнула Оксана, яка відчула себе дуже безглуздо. Адже Влад періодично прикладався до пляшки, і влаштовував скандали, тож Оксана вже сто разів пошкодувала, що відбила його у подруги. Як кажуть, на чужому нещасті, щастя не побудуєш…