Я маю п’ять квартир. І мама та сестра вважають, що оплату за дві, які я віддаю в оренду з чотирьох, я маю віддавати сестрі. Адже у неї п’ятеро дітей.

А у мене діток немає, я живу тільки для себе. В одній квартирі живу, а чотири у мене в оренді. І ось вони від мене вимагають, щоби за дві квартири отримані гроші я віддавала сестрі.

Адже їй важко, вона в декреті, чоловік один працює. А що там мені одній треба? А я дуже багато грошей, в принципі, витрачаю на себе в місяць.

Ну і відкладаю. І мені 39 років, але я ще маю надію, що в мене буде сім’я і будуть свої діти.

Хочу мати подушку безпеки, я інвестую гроші. Тому я навіть не знаю, що їм сказати.

– Ти просто не розумієш, як їй важко! – каже мама, сердито помішуючи щось в каструлі.

– П’ятеро дітей, грошей не вистачає, а ти тут жируєш!

Я мовчу, кручу чашку в руках. Мені 39, я працюю, не покладаючи рук, щоб мати своє.

Купила ці квартири не на казкову спадщину чи подарунок від багатого чоловіка – усе заробила сама. А тепер маю віддавати?

– Я їй і так допомагаю, – кажу рівним голосом.

– Купую подарунки дітям, оплачую репетиторів. Але це мої гроші, я планую своє життя.

Сестра мовчки дивиться на мене. У її погляді змішане: втома, образа, але й щось схоже на звичну вимогу.

– Ти ж одна, – каже нарешті.

– Тобі ж не треба так багато.

Я не витримую.

– Це хто вирішує? Вам так здається, бо у вас п’ятеро дітей, а в мене – ні? А якщо я захочу своїх? Якщо я планую життя?

– Ти вже стара для дітей, – мама відмахується.

– Живи для себе, але допомагай сім’ї.

Я відчуваю, як у мене піднімається хвиля гніву. Стара? А якщо я ще зустріну свою людину?

Якщо я хочу спокійно увійти в стосунки, маючи впевненість у завтрашньому дні?

– Мамо, – кажу повільно.

– Якщо сестрі важко, хай її чоловік шукає другу роботу. Чи ви їй допомагайте.

– Ми допомагаємо, – різко каже мама.

– Але ти ж можеш більше.

Так, я можу. Але чи повинна?

Довга дорога додому здається мені безкінечною. Думаю, чи я егоїстка.

Але я працювала на це життя. Я хочу власну сім’ю, я хочу спокій. Чому я маю розплачуватися за чужі рішення?

Що б ви зробили на моєму місці? Як правильно пояснити, що я не зобов’язана фінансувати сестру, щоб не виглядати бабою Ягою у власній родині?

Джерело