Світлана Леонтіївна витирала сльози кутом запраного, але такого затишного халата. Їй хотілося вити, скиглити, а може, й вкусити когось.

Чоловік сказав, що вона негарна. Кинув ці слова їй в обличчя, як мокрий рушник. Порівняв її зі старою і буркотливою дружиною Едіка з третього поверху, назвав коровою, а потім одягнув випрасований дружиною костюм, взяв приготований нею обід і пішов на роботу.

Весь день все не трималося в руках у бідної Світлани. Колеги здавалися ще більш бридкими, ніж завжди, а відвідувачі більш дурними, ніж звичай.

Вона горювала всією своєю неосяжною душею, втиснутою в тіло п’ятдесят четвертого розміру. Сумувала, але думала, що треба купити в магазині, щоб приготувати вечерю.

Треба, напевно, зробити бефстроганов, а для цього купити яловичину… яловичину… Він назвав її коровою! Він назвав її негарною!

Те, що красою вона не блищить, Світлана знала й так. Спочатку так говорила мама з бабусею, потім свекруха, а тепер ще й чоловік.

Від чоловіка це було особливо боляче чути. Раніше він ніколи так із нею не розмовляв. Напевно, у нього хтось є, напевно, він її скоро покине.

На авто нахамивши черговому покупцю, Світлана згадала, що сьогодні записалася до перукаря, треба було оновити колір.

Губи скривила усмішка. Навіщо їй витрачати гроші, хіба фарбування зробить її красивішою? Але коли вже записалася, то треба йти, Розалія Семенівна не пробачить, якщо та просто не прийде.

Перукарка Розалія Семенівна ось вже двадцять років стригла і фарбувала Світлану, їй вже навіть не треба було говорити, який колір, яка довжина – вона все знала сама. За двадцять років будь-який дурень вивчить, адже зачіска Світлани всі двадцять років не змінювалася.

Розалія Семенівна одразу зазначила, що з клієнткою щось не так, і з властивою їй делікатністю уточнила, чому в той погляд як у тухлого оселедця.

– Вас категорично не можна стригти в такому стані! Так що, люба, я вже розставила вуха і готова слухати ваше горе. Голову треба приводити до ладу, починаючи ззовні, а то фарба криво ляже.

Світлана спокійно підвела очі, грізно пирхнула і розплакалася. Уривчастими фразами, вона все-таки змогла повідати перукарці, що за камінь лежить на її серці.

– Ви робите мені смішно і трохи сумно. Ну так і що з того, що чоловік назвав негарною. Це не привід так зволожувати атмосферу, це привід стати красивою! Дивно, що доживши до своїх сивин, так-так, сивин, я знаю, що кажу, ви цього ще не почули!

Світлана підвелася, почала плутано перераховувати про фігуру, рідке волосся, маленькі очі та інші власні недоліки, але була безжально перервана перукаркою.

– Ви думаєте, що краса – це про модельних дівчаток, яких можна перебити гучним криком? Ви така кумедна! Красота це те, що ви покажете світу. Тут втягнула, тут підкреслила, там задрапувала. Хороший майстер може створити виграшний зовнішній вигляд навіть з трьох тонких волосків. А в маленьких очах теж може з’явитися свій шарм, адже дрібний діамант залишається діамантом! Треба тільки собою займатися.

– Але у мене немає на це часу, – намагалася гнути свою лінію придушена таким напором Світлана.

– Та що ви кажете? А що ж ви робите вдома?

Одразу ​​клієнтка пожвавішала і почала перераховувати свої турботи по господарству. І прання, і прасування, і готування, і прибирання, і заняття з дитиною, правда, він вже виріс, але все-таки. Коли тут собою займатися?

– Тобто, на ці дурниці ви час знаходите, а зробити себе трохи прекрасніше – ні? Так я вам скажу, що це можна виправити. Замість вигладжування стрілок на штанях чоловіка – манікюр, замість першого, другого і компоту – похід на зачіску, та й таке інше в тому ж розрізі. Красота вимагає жертв, і що ж тут поробиш, що жертвою вашої краси стане ваш же чоловік, він же сам цього хотів.

Світлана мовчала і перетравлювала інформацію, яку на неї завалила майстер. Навіть на пропозицію цього разу змінити зачіску і колір волосся машинально кивнула головою і знову занурилася у свої думки.

Роздуми продовжилися і вдома, чим шокували чоловіка, який повернувся з роботи. Його не чекала звична вечеря, а дружина була свіжопофарбована в незвичний колір.

А найгірше, що в її незвичній голові відбувалися якісь незнайомі чоловіку здалеку процеси, які відображалися на обличчі дружини небаченими раніше виразами.

Чоловік зробив спробу посваритися, але у нього не вийшло, тому що скандалити, коли на тебе не звертають уваги та навіть не слухають – дивно.

Тоді чоловік вирішив для профілактики образитися і піти спати, не побажавши дружині добраніч. Про їхню ранкову розмову він вже й думати забув.

І дуже навіть дарма, бо саме та розмова і стала поштовхом для всіх змін, які увірвалися в розмірене життя сімейної пари.

Чоловік з подивом дивився на дружину, яка гарнішала, і скочується до xaocy побут. О, де ж ви, милі серцю гарячі котлетки? Про те, що на штанах бували стрілки, довелося також забути.

Зате чоловік вимушений був пригадати, що сорочки не з’являються самі по собі в шафі, а якщо судочок після роботи не помити, то він так і буде сумувати брудний в раковині, і їжею їм теж не наповниться.

Але тепер поряд з ним була красива жінка. Це помітили сусіди, друзі та навіть неприємні колеги. Зауважив і чоловік, що Світлана почала походити на тих жінок, на яких він заглядався.

Тепер у нього була своя домашня Афродіта, нехай вже і в роках, але все одно. Сиди та милуйся її красою. Але чоловікові чомусь не хотілося милуватися.

Йому хотілося, щоб з гаманця перестали так стрімко відлітати гроші, а в холодильнику знову з’явилося щось смачне замість арктичної пустоти. І щоб дірку на шкарпетках хтось зашив. Не Афродіту ж про це просити.

Ставте вподобайки та пишіть коментарі, що думаєте з цього приводу?

КІНЕЦЬ.