Коли Ольга дізналася, що чекає дитину, Микита відреагував так:

– Хочеш мені життя зіпсувати? Ми ж ще молоді з тобою зовсім.

І це все, без жодних подробиць. Про Ольгу, яку він ще вчора обіцяв щиро кохати до кінця життя, навіть не замислювався. Виявилось, що для нього шлюб не входив у плани найближчі десять років, а про дітей не йшлося взагалі.

Ольга, звісно, була здивована і засмучена. Вона ж справді щиро кохала Микиту.

Вона не стала просити, щоб він не залишав її, адже розуміла, що якщо вона зараз йому байдуже, то щастя у них ніколи не буде.

Вона пішла, піднявши голову – мовляв, мені не дуже й треба виходити заміж за такого, як ти.

Ольга пішла до подруги, поплакала, розповіла, сказала, що Микита залишив її, але не стала згадувати про те, що чекає дитину.

Після того, як вона поділилася з подругою, поїхала додому. Мама була єдиною, з ким вона не хотіла говорити, бо та не раз попереджала, що якщо дізнається колись, що вона чекає дитину, не будучи заміжньою, ніколи їй не пробачить. Всі її передчуття справдились.

Вона поговорила з батьком, попросила у нього грошей і благала, щоб він тримав усе в таємниці від матері. Однак батько того ж вечора розповів все матері, і сталася велика суперечка.

Мама холодно сказала:

– Телефонуй своєму Микиті! Проси, вибачайся, обіцяй усе на світі, але твій син має з’явитися на світ у законному шлюбі!

Оля, хоч і серйозно ставилася до маминих слів, але відмовилась телефонувати. Вона знала собі ціну і навіть подумати про таке не могла, щоб випрошувати штамп у паспорті. Якщо батьки не хочуть допомагати, вона знайде спосіб вирішити проблему сама.

Однак через три дні Микита приїхав сам:

– Вибач мене, я просто злякався і наговорив нерозумних речей, – вибачився він, дивлячись у підлогу. – Вийдеш за мене?

Якби Ольга знала, що на Микиту вмовив батько, вона б тричі подумала перед тим, як погодитись.

Але що було, те було. І на світ з’явився їхній син Іван.

Через два роки Ольга дивилась на сина і розуміла, що все не марно. Вона любила Іванка, але ось бути поруч з чоловіком їй не хотілося.

Життя в шлюбі, як і слід було очікувати, не склалося з самого початку. Микита не чекав такого повороту подій, тому весь час поводився так, ніби робить Олі велику послугу.

Ольга втомлена, просила Микиту хоч іноді гуляти з малюком чи дати їй можливість трохи відпочити, але він ігнорував. Вона намагалася домовитись, але чим більше вона старалася, тим гірше ставало.

Микита навіть купив навушники і, сидячи за комп’ютером, відгороджувався від Ольги та сина. Кожного вечора він міг спокійно гуляти з друзями, не зважаючи на сім’ю.

Та якось син занедужав, Ольга сама не справлялася, а чоловік не хотів допомогти і вона сказала йому все, що накопичувалося в її душі з самого початку їхніх стосунків.

Микита не залишився в боргу, наговорив багато, що Ользі було важко чути. А потім чоловік просто зібрався і грюкнув дверима.

Оля вже не турбувалась про те, куди йде Микита. Вона зрозуміла, що більше не може терпіти такого ставлення. Якщо він не хоче бути чоловіком і батьком, їй доведеться подати на розлучення. Але це було пізніше. Зараз їй треба було піти з цієї квартири.

Але куди?

Вона не мала грошей на оренду житла, була в декреті, хоча й підробляла трохи дистанційно, але цього було недостатньо.

Звертатися до подруг було нерозумно – у кожної свої турботи. Потрібно було попросити допомоги у батьків. Бабуся любила Іванка. Може, вона прийме їх до себе хоча б на деякий час? І Ольга таки вирішила зателефонувати їй.

– Привіт, мамо. Ми з Микитою посперечалися, – сказала Оля. – Не хочу більше такої сім’ї. Можна ми з Іваном поживемо у вас, поки я роботу не знайду?

– Що ти таке говориш? – почервоніла мама. – Що люди скажуть? Не смій приїжджати! Сиди і думай, як попросиш у нього вибачення.

– Мамо, ти чула мене взагалі? – запитала Оля, вже обурена. – Він зовсім не любить ні мене, ні дитини, не дбає про нас! І я повинна просити в нього вибачення? А далі що буде?

– Ти теж маєш характер складний, шануй трохи чоловіка! Він для сім’ї працює, заробляє гроші для вас, а ти не можеш створити вдома комфорт.

Оля поклала слухавку. Зателефонувати батькові не мало сенсу – він би все вирішив, як мама. Тоді, не роздумуючи, Оля набрала номер свекрухи.

– Я все зрозуміла, приїжджайте з Іванком до мене, – сказала бабуся Тоня, не вагаючись. – Місця вистачить усім, я ж тепер одна.

Ольга завжди дивувалась відносинам Микити з його батьками.

Батько був для нього авторитетом, а матір свою Микита просто ігнорував. Ольга, навпаки, завжди готова була допомогти, адже свекруха була до неї дуже привітною.

Ольга поділилася зі свекрухою своїми хвилюваннями. Тоня не стала її соромити, а навпаки, заспокоїла:

– Не хвилюйся, дитино, я не скажу Микиті, що ви тут. Ох, Микита, добрий був хлопець, тільки весь у батька. Мій чоловік і вдома не хотів нічого робити, все на мені було.

Ольга поцікавилася:

– Чому ви не розлучились?

– Та у нас в той час не прийнято було розлучатися, – відповіла свекруха. – Куди б я пішла з маленьким сином? Якби моя мама жива була, все було б інакше. А Толик, хоч і не дуже добрим чоловіком для мене був, але сина любив і про нас дбав.

Ольга похитала головою, згадуючи свою ситуацію. У неї теж не було куди піти, і Микита її підтримкою не радував.

Через два тижні Микита приїхав, але свекруха його не пустила:

– Іди додому! Якщо тобі з сім’єю недобре живеться, живи один. Хоч ти мені рідні дитина, але я дуже розумію дружину твою, бо сама колись була в її ситуації, але не наважилася залишитися сама, адже в мене не було підтримки, а в неї – є. Я не залишу їх одних більше ніколи.

Микита, побачивши, що мама серйозно налаштована, пішов.

Ольга жила зі свекрухою, шукала роботу. Мати рідна з нею спілкуватися і зовсім перестала.

Чому так буває в житті. що чужа людина тобі буває ближчою за рідну? Чому справжні добрі люди пізнаються лише в біді?

Та чи вірно зробила Ольга, що пішла від чоловіка, коли ще можна було зберегти сім’ю?

Джерело