Світлана завагітніла в одинадцятому класі від свого однокласника. Тоді вона щиро вірила, що це справжнє кохання, яке триватиме все життя.

Але коли Віктор дізнався про її вагітність, він відразу відхрестився від дитини. Більше того, він розпустив по селу неприємні чутки про Світлану, намагаючись виставити її в поганому світлі.

Для дівчини та її родини це стало справжнім випробуванням – сусіди пліткували, родичі зітхали, мовляв, неповнолітня принесла дитину, що ж тепер подумають люди? Але, на щастя, батьки Світлани не відвернулися від неї, а навпаки – підтримали й допомагали ростити маля.

Минуло два роки, і Світлана вирішила вступати до університету. Вона залишила донечку на піклування батьків, а сама поїхала в місто навчатися. Вступила на економічний факультет і, щоб не бути тягарем для рідних, знайшла підробіток офіціанткою в одному з місцевих ресторанів.

Саме там вона зустріла Ореста – молодого, привабливого і заможного чоловіка. Він одразу захопився Світланою й був готовий зробити для неї все. Красиві залицяння, романтичні вечері, ніжні поцілунки – їхні стосунки розвивалися швидко, і незабаром дівчина переїхала жити до Ореста.

Вони почали планувати весілля. Світлана не приховувала правди й одразу розповіла про доньку. Орест запевнив, що це для нього не проблема. Більше того, він навіть давав гроші, щоб вона могла купити донечці одяг та іграшки. Здавалося, їх чекало щасливе майбутнє. Але коли Світлана заговорила про переїзд доньки до них, реакція Ореста виявилася зовсім не такою, як вона очікувала. Його обличчя напружилося, і він холодно відповів:

— Я розумію, що ти любиш свою дитину, але нехай вона залишається з твоїми батьками. Для чого нам зараз діти? Вона вже звикла жити з бабусею та дідусем, і це найкраще для всіх.

Світлана отетеріла. Вона не могла повірити, що Орест, такий турботливий і ніжний, виявився людиною, якій чужа її власна донька. Проте найболючішими стали його наступні слова:

— Я не готовий виховувати чужу дитину. Тому тобі доведеться зробити вибір – або я, або Інна. Я впевнений, що ти приймеш правильне рішення, і ми зможемо жити, як і раніше.

Світлана мовчки дивилася на нього. Вона любила Ореста, але не могла зректися своєї дитини. Наступного дня, коли чоловік повернувся додому, її вже не було. У квартирі залишилася лише записка:

**«Я завжди оберу свою дитину».**

КІНЕЦЬ.