Мамина тривога зрозуміла. Сестра та її чоловік, які наплодили за три роки двох дітей, живуть саме з нашою мамою. Зі свекрухою сестра жити відмовляється, бо тій теж не подобається те, що відбувається, і вона цього не приховує, регулярно капаючи на мозок і синові, і невістці.

А наша мама – вона сестрі мізки не робить, це ж улюблена донька, яку треба підтримувати, адже їй так не щастить у житті. От сестра і користується без проблем маминою турботою. Прийшла до неї з чоловіком і словами «ми трохи поживемо в тебе», а потім народила двох дітей і нікуди не збирається йти. А тому що ще й нікуди.

Я старша за сестру на вісім років. Живу давно окремо, є своя квартира, на яку я збирала сама. Є й чоловік, але стосунки ми з ним реєструвати не збираємося. Жоден із нас не бачить сенсу в цьому. У кожного своя нерухомість, робота, справи, спільних дітей у нас не буде, то навіщо бруднити папір?

Дітей я не можу мати за медичними показаннями. Взагалі ніяк, без варіантів, навіть ЕКЗ не допоможе. Але я з цими думками вже давно змирилася, у мене був для цього час. Тому зараз сприймаю цей факт як даність, який на моє життя майже ніяк не впливає. Хіба що тішить начальство тим, що я не піду в декрет у найбільш невідповідний момент.

Я живу в достатку, нічого не потребую і допомагаю мамі. Саме мамі, тому що допомагати сестрі в мене немає жодного бажання. З дитинства в нас якось не пішло спілкування. Молодша сестра ні на секунду не забувала про своє амплуа. Мама ж за сестрою бігала, намагаючись догодити, адже молодшенька такою хворобливою народилася.

Замість здобуття освіти, яку я готова була їй оплачувати, сестра вирішила, що вона вже найрозумніша і зароблятиме багато грошей, роблячи татуювання. Хтось колись їй сказав, що вона добре малює, а вона й повірила. Дуже необачний вчинок.

На виділені на навчання гроші сестра купила собі татуювальну машинку, фарби та стала вдавати з себе крутого майстра. Навіть пройшла якісь двотижневі курси.

Я була в сказі. Матері я говорила, що сестрі в куприк ця освіта не вперлася, але мама наполягла, що треба. Я повелася, дала мамі грошей, щоб вона оплатила все, а та чомусь вирішила, що буде правильно віддати ці гроші сестрі. Куди вона їх поділа, я вже написала.

Бізнес у сестри чомусь не пішов. Вона зробила безкоштовно тату собі, своїм відчайдушним друзям, а потім закинула машинку в дальню шухляду, почавши мріяти про кар’єру блогера. Але тут їй потрібен був і наворочений телефон, і ноутбук, і ще купа якихось приблуд, які вона взяла в кредит, а мама потім плакала і не знала, як вони будуть віддавати. Хоча мама і не зобов’язана, дівчинка-то вже повнолітня була.

Я не могла дивитися, як мама їсть одні макарони, щоб платити кредити сестри. Чим там харчується сестра, мене не цікавило. Кредити я допомогла виплатити, але попередила, що це був останній раз. Якщо наступного разу мама знову покриватиме косяки сестри, то я й пальцем не поворухну.

У двадцять років сестра вийшла заміж за такого ж чоловіка, що й вона сама. Тобто, освіта одинадцять класів, мрії про мільйонні заробітки, жодних рухів у бік реальної роботи, натомість прожекти один одного красивіші. Близько півроку вони жили окремо десь, а потім сестра завагітніла і повернулася до мами.

Зараз сестрі та її чоловікові двадцять чотири роки, у них двоє дітей, живуть із нашою мамою у двушці. Чоловік сестри робить вигляд, що працює, інакше я назвати це не можу. Сестра сидить із дітьми, мама працює на роботі за всю цю сімейку, а в мене око сіпається, коли мама мені про них розповідає.

Нещодавно мама стала говорити на дивну тему. У мене ж дітей не буде своїх, тому логічно буде вважати своїм продовженням дітей сестри, це ж кров від крові моєї. А раз це моє продовження, то я маю допомагати племінникам. Чим? Ну от окремою житлоплощею, наприклад.

Так, мама цілком серйозно пропонує мені купити квартиру для сестри та її сімейства. Але знає, що для сестри я й пальчиком не ворухну, тому заходить з боку племінників. Дивний хід, враховуючи, що я їх бачила лише кілька разів, а на руках жодного разу не тримала. Якось не довелося, ми з сестрою не в тих стосунках.

Мама вважає, що я повинна половину свого доходу витрачати на племінників, тоді в старості я зможу розраховувати на їхню допомогу. Ну так-так-так, старшому там близько трьох років, вони прям зрозуміють, згадають і переймуться.

Я мамі сказала, що витрачатися на племінників я буду готова, якщо сестри і її чоловіка не стане, а мама оформить опіку. Тоді так, у мене не буде вибору, а поки цей вибір є, і я постою осторонь. Навіть якщо це позбавить мене міфічного догляду в старості. Сумніваюся, що після виховання сестри і зятя дитина

КІНЕЦЬ.