Майбутній зять справив на мене і чоловіка гарне враження. Але щойно ми познайомилися з його матір’ю, відразу порадили доньці триматися від цієї сім’ї подалі.

Донька поділилася з нами чудовою новиною – вона хоче познайомити нас зі своїм хлопцем Юрієм. Вони вже два роки разом, і він збирається зробити їй пропозицію.

Ми з чоловіком дуже зраділи, одразу взялися за підготовку. Весь ранок прибирали в квартирі, купили продукти, готували смачні страви. До вечора все було готове, і ми з нетерпінням чекали на гостей.

Однак донька прийшла не лише з Юрієм, а й з його матір’ю. Вона, мабуть, вирішила зробити нам сюрприз або ж просто не хотіла, щоб ми хвилювалися.

Ми сприйняли це позитивно – гарна нагода познайомитися з майбутніми родичами. Сіли за стіл, і тут майбутня сваха почала нас розпитувати. Де ми працюємо, скільки заробляємо, як живемо. Дійшло навіть до того, що вона попросила чоловіка допомогти Юрі влаштуватися на роботу в його компанію, та не на просту посаду, а на керівну.

Чоловік розгубився, не знаючи, як відповісти, тому я вирішила втрутитися:

— Ми обов’язково подумаємо, подивимося, що можна зробити. У Юри ж інша освіта… А, до речі, яка у вас освіта і де ви працюєте?

На це вона лише відмахнулася:

— Та що про мене говорити, давайте краще обговоримо, де молодята житимуть після весілля.

Потім сваха обвела поглядом нашу трикімнатну квартиру і заявила, що тут молодим буде не тісно. Я відповіла, що ми з чоловіком збиралися придбати окрему квартиру для доньки. Почувши це, вона одразу пожвавішала, підняла келих і задоволено заявила:

— Ну, якщо так, то весіллю бути!

Її реакція залишила у мене неприємний осад. Чоловік теж помітив її нахабність. Вона нічого не розповіла про себе, зате про наше життя вивідала все. Ми з чоловіком вирішили не псувати доньці настрій і промовчали – вона була така щаслива. А Юрій, на перший погляд, здавався добрим і спокійним, хоч і мовчазним – адже його мати говорила за двох.

Настав час купувати доньці квартиру. Як тільки сваха дізналася про це, одразу подзвонила нам:

— Навіщо купувати до весілля?

Треба ж після, щоб квартира на мого Юрчика теж оформлена була!

Я здивувалася такій нахабності:
— З якого дива ми маємо витрачати свої гроші таким чином? Квартира буде оформлена лише на доньку.

— Це неповага до мого сина!

— У такому разі ми запишемо квартиру на мене, а потім я залишу її доньці у спадок.

Сваха розлютилася:
— У такому випадку весілля не буде!

Донька переживала недовго.

Вона швидко зрозуміла, що Юрій – мамин синок, який навіть не здатний заступитися за неї. Добре, що вона не вийшла за нього заміж.

КІНЕЦЬ.