Того самого дня після дзвінка сестри Людмили, Олег зібрав гроші та вирушив у село, щоб відвезти їх батькам і допомогти по господарству.

Він заздалегідь взяв вихідний на роботі, бо прекрасно розумів, що робота там буде не по кілька годин, а, мабуть, і цілий день. Мамине самопочуття погіршилось, а батько вже кілька місяців був на лікарняному, тому сама мама не справлялася з усіма справами по дому і на городі.

Олег, наближаючись до свого рідного села. Він часто приїжджав до батьків, але не завжди встигав допомогти як слід, адже й сам мав свою сім’ю в місті. Однак зараз, коли ситуація ускладнилася, він розумів, що цього разу повинен залишити усе на роботі й бути з родиною.

Як тільки Олег прибув на місце, його зустріла мама, яка, хоч і посміхалася, виглядала втомленою.

“Ой, сину, як добре, що ти приїхав. Та ти ж знаєш, я вже і не справляюся з усім”, — сказала вона, обіймаючи сина.

Олег розумів, що ситуація справді важка. Батькові вже було важко навіть вийти в сад, а тут ще й мамі необхідно було допомогти з господарством.

“Не переживай, мама, я тут на кілька днів. Розберемося з усім”, — заспокоїв Олег.

Проте, хоч він і прагнув допомогти, в голові у нього крутилася інша думка. Минув вже майже рік з того часу, як він позичив сестрі Людмилі гроші, а вона й досі їх не повернула.

Олег тоді віддав їй велику суму на лікування їхнього батька, бо Людмила не мала цих коштів сама. А тепер, коли стало відомо, що вона купила автомобіль, Олегу стало все ясно.

Якось дивно було для нього, що вона не тільки не повернула борг, а ще й мала можливість витратити великі гроші на нову машину.

Олег не знав, як правильно нагадати про борг. Це була перша подібна ситуація в його житті, і йому було дуже складно розібратися в ній. Він не хотів псувати стосунки з сестрою, але і відчував, що питання потрібно вирішити.

“Може, все-таки подзвонити?” — думав Олег, вийшовши на вулицю, де стояла його машина, а в голові знову виникали питання.

Невдовзі він зібрався з силами і набрав номер Людмили.

“Алло”, — почувся її голос на іншому кінці дроту.

“Привіт, Людмило! Це Олег”, — сказав він, трохи нервуючи.

“Привіт, як там у тебе?” — почувся дружній тон сестри.

“Все добре. Привіз гроші батькам і буду їм допомагати з господарством кілька днів”, — відповів він.

“О, добре! Мамі буде легше”, — відповіла Людмила.

Але Олег не міг довго тягнути з розмовою. Вже кілька днів він намагався знайти зручний момент для того, щоб нагадати їй про борг, але йому було дуже незручно.

Проте, він зібрався і сказав: “Слухай, Людмило, є одне питання. Ти пам’ятаєш, що я позичив тобі гроші на лікування батька рік тому?”

“Ну так, звісно, пам’ятаю”, — відповіла вона, проте її голос став серйознішим.

“Я не хочу нагадувати тобі про це, але ситуація змінилася, і нам з Оленою дійсно потрібні ці гроші. Тому я б дуже хотів, щоб ти повернула хоча б частину боргу, ну хоча б десять тисяч гривень”, — сказав Олег, намагаючись звучати якомога спокійніше.

Мовчання. Потім Людмила відповіла: “Та ну, Олеже, ти що? Я що, маю віддавати гроші після того, як батькові допомогли? Ти що, забув, для чого вони були потрібні?”

“Не забув, але ти ж бачиш, яка у нас ситуація. Ми з Оленою тулимося в маленькій квартирі, рахуючи кожну копійку, а ти купуєш новий автомобіль… І ми не просимо все повернути, тільки частину. Я думав, що ми так домовлялися”, — відповів він, спокійно, але в його голосі була деяка зневіра.

“Та ти ж не розумієш! Я зараз не в тому стані, щоб вертати якісь гроші. В тебе, може, є все, а у мене — ні! Ти й взагалі не знаєш, скільки я маю проблем?” — вигукнула Людмила, і в її голосі було відчутно, що вона розлючена.

Олег замовк. Йому стало важко, адже він і так переживав за ситуацію з батьком, а тут ще й такі сварки з сестрою.

“Просто мені хочеться, щоб ти зрозуміла, що гроші потрібні не тільки тобі одній”, — мовив він.

“Та я і так все розумію, тільки не знаю, чому все це на мене падає”, — відповіла Людмила, і в її голосі відчувалась образа.

“Добре, вибач. Я тільки хотів справедливості”, — сказав Олег і поклав слухавку.

Він відчув себе розбитим і втомленим. Думки крутилися в голові: “Може, я неправий? Може, це дійсно дрібниця і не варто так переживати? Чи, може, я просто не можу змиритися з тим, що сестра не допомогла мені так, як я цього чекав?”

Дружина Олена, побачивши, що Олег явно засмучений, запитала: “Ти поговорив з Людмилою?”

“Так, поговорив. Але тепер не знаю, чи правильно все зробив”, — відповів Олег, сидячи на лавці у дворі.

Дружина запропонувала поговорити з Людмилою особисто. Вона не хотіла, щоб Олег знову слухав її докори, але й залишати все, як є, вона теж не могла.

” Ці гроші для нас справді мають значення. Ми не настільки багаті, щоб просто віддати їх і змиритися з тим, що нам ніхто нічого не поверне” – з обуренням сказала Олена до чоловіка.

Олег погодився з дружиною, мамі з татом вони вирішили нічого не розповідати.

” Не хочу, щоб вони через це переживали. Вони й так натерпілися за останній рік, а я не хочу додавати їм ще й цих проблем” – сказав Олег дружині і та з ним погодилася.

Чи правильно Олег попросив про повернення боргу, чи, можливо, треба було залишити все як є? А ви як думаєте, хто в цій ситуації правий?

Джерело