Вона пояснила, що не проти нашого проживання під одним дахом, але ми повинні зробити все, щоб спільне життя було зручним для кожного.

Після розпису з Олексієм у нас не було власного житла, але чоловік мав частку у трикімнатній квартирі батьків. Пропонувати її продаж ми навіть не думали: чоловік отримав свою частку в результаті приватизації, і совість не дозволяла вчинити інакше.

Я пропонувала орендувати квартиру, однак Олексій і його мама не підтримали цю ідею, пояснюючи, що це завадить нам накопичити на власне житло. Тому вирішили залишитися у свекрухи та відкладати гроші.

Мати чоловіка, Олена Степанівна, зазвичай приходила з роботи раніше за нас, тому вечерю готувала вона. Ми з Олексієм допомагали їй з посудом і прибиранням кухні. У вихідні, коли свекруха працювала, приготуванням їжі займалася я.

Одного дня Олена Степанівна, повертаючись з роботи, купила фарш. Забігши додому, вона залишила пакет на стільниці та поспішила назад. Я на той момент уже варила сирний суп, а філе для запікання маринувалося в мисці. Не замислюючись, я прибрала пакет із фаршем у морозилку.

– А де фарш? – запитала свекруха ввечері. – Чому ти поклала його в морозилку?

– Я вже приготувала обід і вечерю, – відповіла я. – Подумала, що фарш можна залишити на завтра.

Свекруха була незадоволена весь вечір: вона збиралася смажити котлети, але через заморожений фарш її плани зірвалися.

Пізніше вона сказала:
– Життя в одній квартирі не робить тебе господинею на моїй кухні. Якщо я щось кладу на стіл, це має залишатися там.

Після цього я старалася не чіпати речі й продукти свекрухи.

Напередодні її дня народження Олена Степанівна раділа з приводу покупки великої дорогої червоної риби для запікання. Під час підготовки на кухні вона попросила мене допомогти, що я й зробила, а потім пішла спати.

Вночі, зайшовши на кухню попити води, я побачила рибу на столі. Не знаючи, чи свекруха щось із нею робила, вирішила не торкатися її.

Вранці свекруха була роздратована, скаржачись, що риба зіпсувалася, бо вона забула покласти її в холодильник. Я пояснила, що бачила її вночі, але вирішила не чіпати, оскільки виконувала її прохання.

Свекруха звинуватила мене в тому, що я навмисно залишила рибу на столі, щоб вона зіпсувалася.

Це стало останньою краплею. Я зібрала речі та заявила чоловікові:
– Якщо ти хочеш сім’ю, ми орендуємо квартиру і житимемо окремо. Якщо ні – розлучаємося.

Свекруха сказала, що я зіпсувала їй свято.

Зараз ми живемо в орендованій квартирі. Я можу брати та класти продукти, як хочу, і мене ніхто не дорікає. Спілкуватися зі свекрухою більше не хочу, і справа навіть не у рибі.