Володимир не погодився переїхати до Віри, а Віра, своєю чергою, не захотіла змінювати місце проживання і перебратися до нього. Вони офіційно одружилися, але кожен залишився жити у своєму будинку. Віра часто навідувалася до Володимира, щоб приготувати їжу, попрати речі та навести лад у домі. І ось одного разу до Володимира несподівано завітала Наталка разом зі своїм чоловіком.
Через три місяці донька вирішила одружитися. Батько намагався умовити її відкласти весілля хоча б на рік, адже вважав, що зараз не найкращий час для такого важливого кроку. Проте донька не захотіла йти на поступки, переживаючи, що її наречений не захоче чекати стільки часу.
– Дай мені просто грошей на весілля, і все! – сказала Наталка.
Син сестри підтримав її. Володимир же все більше почав сумувати за Анною, яка завжди була для нього стіною підтримки. Він згадував, як вона завжди все встигала, як піклувалася про нього та дітей, хоча сама практично не купувала собі нічого.
Коли Анна захворіла, вона хотіла звернутися до лікаря, але син запропонував поїхати на чергову поїздку в Польщу, щоб привезти покупки для всіх. Вона не відмовила, виконала прохання і через деякий час померла.
Після її смерті, Наталка з чоловіком переїхала з міста, а син залишився, одружившись і оселившись там, де була родина його дружини. Так Володимир залишився зовсім один.
Незабаром до них на роботу влаштувалася Віра. Вона сподобалася Володимиру, і він вирішив одружитися з нею. Але коли він розповів про це дітям, вони були проти: вони наполягали на тому, щоб батько переїхав жити до Віри, а не запрошував її до себе.
– Ми будемо приїжджати в гості! – запевнили вони.
Володимир не хотів залишати свій будинок і не міг зрозуміти, чому діти так реагують, адже будинок був порожнім. Але Віра і він вирішили залишити все, як є: вони не переїхали одне до одного, хоча одружилися. Віра часто приїжджала, щоб допомогти з приготуванням їжі та прибиранням.
Однак одного разу, коли Наталка приїхала з чоловіком, вони переконали Віру залишити будинок, а Володимир навіть не виступив на її підтримку. Тоді Віра зрозуміла, що вона для Володимира лише помічниця: готувати, прати, прибирати. Це не було тим, чого вона чекала від сімейного життя. Незабаром вони розлучилися.
Три роки Володимир жив один, часто відчуваючи самотність. Він згадував свою першу дружину і часто ходив до парку, де був спокій і тиша.
Невдовзі дочка приїхала до нього з пропозицією продати будинок і купити однокімнатну квартиру, а гроші поділити між синами. Володимир відмовився, і донька образилася, поїхала, заявивши, що більше не приїде. Він зателефонував синові, поскаржився на доньку, але той підтримав сестру, оскільки йому потрібні були гроші для покупки машини.
Володимир переживав через те, що відбувається між ним та його дітьми. Одного разу він випадково зустрів брата Віри, і той повідомив, що Віра вийшла заміж за хорошу людину і щаслива.