Додому Ганна повернулася раніше, ніж звичайно, – погано себе почувала на роботі. Відчинила двері своїм ключем, увійшла до темного коридору та одразу ж почула веселий голос чоловіка.

Сергій із кимось захоплено розмовляв телефоном. Так захоплено, що навіть не почув, що дружина вже вдома.

Ганна прислухалась. Чоловік розмовляв з Романом, з яким вони були дружні вже багато років. Навіть дружин своїх колись познайомили. Але зі Світланою Аня так і не зблизилася, надто вони були різні, і між жінками дружби не вийшло.

– …так, непогано ти це вигадав, молодець, друже! Тепер машинка твоя бігатиме. А що ти, до речі, хотів запропонувати мені? Написав у повідомленні “зателефонуй, є щось для тебе”, – спитав Сергій у Романа, ніби згадавши про це.

Ганна так і сиділа на пуфику в коридорі, тримаючись рукою за серце. Її каламутило, мабуть, тиск знову підскочив. Щось надто часто останнім часом її стала мучити ця недуга.

– Вік, що ви хочете? Гормони винні, перебудова організму, – сказав їй лікар днями.

Потрібно було піднятися та пройти до спальні, де на тумбочці біля ліжка лежав тонометр. Виміряти тиск і щось прийняти з довгого списку. Лікар там їй все розписав.

Анна, щоправда, не дуже поспішала купувати та пити все це. Думала, що ще зарано. І що вона ще досить молода, щоб записувати себе в бабусі з мішечком пігулок у сумочці.

– А он ти про що! – голосно продовжував Сергій. – А навіщо мені працювати, друже? Ну, сам поміркуй. У мене зараз все чудово як ніколи. Так класно, що навіть мріяти про таке не міг. Гроші є, навіщо працювати?

“Ось, як. Прекрасно як ніколи!” – засмутилася Ганна, почувши безтурботні слова чоловіка.

А вона, наївна, думала, що Сергій страждає, страждає від того, що його скоротили, і він тепер ніяк не може знайти собі гідну роботу. Вважала, що для нього принизливо сидіти так довго на шиї у дружини, не приносячи до сімейного бюджету своєї частки, щоб почуватися справжнім чоловіком.

А виявляється, он воно як! Його все влаштовує. І навіть більше – у чоловіка саме зараз все класно як ніколи!

Ні, вони не сиділи без грошей, не страждали від їх нестачі, як це було на початку їхнього сімейного життя, коли діти були маленькими.

Ганна тоді сиділа у двох поспіль декретних відпустках. Сергій як молодий фахівець отримував у проєктному бюро жалюгідні копійки. Навіть згадувати той час страшно. Якби не допомога батьків, виживати молодій родині було б дуже непросто.

Наразі все в них було. І квартира, і у квартирі все, що треба. І навіть більше… Дві машини у кожного своя, щоб не залежати один від одного.

Рахунок у банку на чорний день, можливість їздити на море щороку. Усе вони заробили поступово та разом. І дітей виростили, освіту їм дали. Донька вже заміж вискочила, а син жив поки що з ними, не поспішав у доросле самостійне життя.

В останні кілька років так склалося, що Ганна, ставши головним економістом заводу, заробляла більше за чоловіка. І ніби жити та радіти, але Сергій все частіше став скаржитися дружині за вечерею про те, як незатишно йому тепер на роботі.

Чергове підвищення відкладають, зарплата така собі для його віку та досвіду роботи, а керівник, цей вискочка з молодих, взагалі сказав, що йому, Сергію, час про майбутню пенсію думати та не лізти до нього зі своїми претензіями.

Ганна, як могла, підтримувала чоловіка, заспокоювала.

– Та кинь ти ці думки, правда! Працюй собі спокійно. Що нам не вистачає, чи що? Доньці ось весілля зіграли, ну подумаєш, цього року на море не поїдемо. Поступово і на весілля сина накопичимо. А нам із тобою – чи багато зараз треба? Заспокойся і працюй собі потихеньку.

– Ні, ти не розумієш! Чому я маю отримувати стільки ж, скільки інженер, який пропрацював на підприємстві п’ять років. Я понад двадцять років там орав, а надбавки мізерні! Ти гадаєш, це справедливо? – гарячкував Сергій. – Ні, я не буду мовчати! Я йому все висловлю!

Такі розмови засмучували Ганну, але вона намагалася не зациклюватися на них. Нічого, пошумить і заспокоїться. Є проблеми серйозніші за цю.

Але чоловік не заспокоювався. Якось він сказав дружині, що колишній однокурсник кличе його до своєї приватної фірми.

– А що? Звільнюсь і зароблятиму вдвічі більше, ніж у нашому бюро. Всім покажу чого я вартий, – з надією випалив чоловік.

– Я прийму будь-яке твоє рішення, Сергію. Тільки не пошкодуй потім, – відповіла Ганна.

За кілька місяців після цієї розмови Сергій оголосив, що він потрапив під скорочення, чому навіть радий.

– Піду до Іллі працювати. Давно кличе мене. У нього приватна компанія, фахівця такого плану, як я, з руками відірвуть.

Ганна тоді засумнівалася, що чоловік їй сказав правду про скорочення штатів. Але сперечатися та з’ясовувати нічого не стала. Сергій не маленький і навіть не дурний недосвідчений молодик, розбереться сам.

Сергій справді зустрівся з Іллею, і той запропонував йому попрацювати у його фірмі. Але за місяць Ганна дізналася, що чоловік там більше не працює.

– Що сталося? Ти ж сказав – чудове місце і зарплата більша за твою колишню. Що знову не так? – стурбовано поцікавилася дружина.

– Та там орати треба! Присісти ніколи. То в один кінець міста їдь, домовляйся, то в інший кінець міста їдь, з’ясуй та усувай проблеми. То у вихідні виходь працюй. Та й взагалі – ти помітила, о котрій я додому приїжджати став? – Ображено ділився з Ганною Сергій.

– Ні, не помітила. Я давно вже раніше дев’ятої вечора вдома не з’являюся, – стомлено сказала Аня.

Вона тоді засмутилася, бо була певна, що чоловік знайшов саме таке місце, про яке мріяв.

Сергій тепер сидів вдома. Ні, він не опустив руки, шукав, їздив на зустрічі, співбесіди. Але у його віці важко було знайти гідну роботу. Скрізь були потрібні молоді та енергійні. Так він пояснював дружині.

Сидіння чоловіка вдома затяглося. Аня поки що мовчала, але навіть її вже почала напружувати подібна ситуація.

Сергій тепер не поспішав вставати рано-вранці разом з дружиною. Вів лінивий і безтурботний спосіб життя. Багато спав, став дивитися телевізор, у нього навіть з’явилися улюблені передачі, на які Сергій чекав з нетерпінням.

Раптом, забравши половину зарплати Ганни, поїхав до села до далекої рідні.

– Давно я на батьківщині не був. Треба відвідати своїх. Побуду там у них, юність згадаю. На рибалку схожу. Може, на полювання навіть зганяємо кілька разів. Та й взагалі – відпочину я від усієї цієї суєти, а то вже нерви не витримують, – просто оголосив про своє рішення чоловік.

І поїхав. На місяць.

І ось тепер Ганна випадково почула, що чоловік зовсім не страждає від того, що не працює. Мало того, шукати роботу навіть не збирається.

– …Я вже напрацювався за своє життя, а зараз можу дозволити собі посидіти на шиї у дружини, головного економіста заводу, – Сергій весело розреготався, мабуть, відреагувавши на якийсь жарт друга.

Ганна зрозуміла, що якщо зараз покаже, що вона вдома, доведеться розбиратися з чоловіком, а в неї на це зовсім не було сили. Вона тихенько вийшла. І вже з під’їзду натиснула на дзвінок.

– О, привіт, а ти що так рано? А ключі де, чого дзвониш? – здивувався Сергій, відчинивши двері.

– Не знаю, вдома, мабуть, забула. Щось мені не дуже добре.

Ганна увійшла до квартири, яку залишила лише кілька хвилин тому. Глянула на тумбочку в коридорі, де лежали її ключі.

– О, ось вони! Як же ти їх могла забути? – промовив веселим голосом Сергій. – А що? Тиск знов підскочив?

Він раптом схаменувся і зробив стурбоване обличчя при останніх словах.

– Ти давай не хворій! Хто ж нас тоді годуватиме? – вирішив пожартувати чоловік.

– Так… Дійсно, хто? – Невесело відповіла Аня.

Вона пройшла до спальні. Так і є – тиск високий. Випивши ліки, лягла на ліжко.

Ганна думала про те, що чоловік через стільки років виявився не таким, яким вона собі його уявляла. Думати про це було боляче. Прикро було за себе. Виходило, що Сергій її зараз розглядав як робочого коня.

Працюєш та й працюй. Тим більше, що зарплата гідна. А себе шкодував, беріг від стресів, скандалів, переробок. Вирішив, що він своє вже відпрацював і тепер вартий іншого життя.

Ганна, подумавши, вирішила надати чоловікові ще один шанс.

– Сергію, то коли ти влаштуєшся хоч на якусь роботу? – спитала Ганна ввечері за вечерею.

– Але ж ти знаєш, що я шукаю. Що це за питання? Чи ми бідуємо настільки, що потрібно скандали через це влаштовувати? – нахабно відповів їй Сергій.

– Ні, ми не бідуємо. Але я хочу, щоб мій чоловік залишався гідною людиною, – дивлячись у вічі Сергію, сказала Аня.

– А що ж я, на твою думку, вже негідним став? – здивувався Сергій.

– Ти дозволяєш собі сидіти на шиї у дружини. Твій пошук роботи затягнувся. Другий рік пішов, – невесело вела розмову далі Ганна.

– Коли це? Лише три, ну п’ять місяців! Вигадаєш ще таке, – сперечався Сергій.

– Ні, вже другий рік, на жаль. І якщо ти найближчим часом нічого не знайдеш…

– То що? Що? Ну, домовляй! Виженеш, чи що, мене? Ань, не смішно. Тобі майже п’ятдесят. Кому ми потрібні вже в такому віці, як не один одному? – цинічно промовив чоловік.

– Я не маю наміру з тобою лаятися. Але свою позицію висловила, – твердо сказала Ганна і пішла спати.

Ані через місяць, ані через три ситуація не змінилася.

А одного разу, повернувшись додому з роботи втомлена та вимотана, Аня знайшла записку від Сергія.

“Люба, я поїхав з Романом на море до Одеси – він обіцяв мені чудову рибалку. Тебе не покликав, вибач. У нас там суто чоловіча компанія. Та й не зможеш ти по роботі. До відпустки тобі ще далеко”.

У сейфі було порожньо. Ганна раптом заплакала гірко і не стримуючи емоцій.

Так, вона втомилася, це правда. І теж хотіла б на море. І відпустку не брала вже давно. Не могла собі дозволити, доки чоловік не працював. Але прикро було інше – Сергій її остаточно зрадив.

І тоді вона ухвалила єдино вірне у цій ситуації рішення.

– Привіт, люба! – Сергій, засмаглий та щасливий, переступив поріг квартири.

Ганна стояла у коридорі. Поруч з нею стояли дві величезні валізи.

– А що це? Ти теж кудись зібралась? – здивувався Сергій. – Як це так? Чоловік тільки поріг переступив, а дружина з дому! Непорядок!

Раптом він осікся, побачивши вираз обличчя Ані.

– Ні, це ти їдеш. Речі це твої. Дуже зручно, що частина твого одягу вже з тобою і запакована. Тут усе інше, – показавши на валізи, промовила Ганна завзятим голосом.

– Аня … Що відбувається? – розгубився Сергій.

– Я втомилася тебе утримувати. Ми розлучаємося.

– Що? Ти з глузду з’їхала? Це через мою подорож на море, чи що? Ну вибач, що це тебе так зачепило. Я думав, ти вища за всі ці забобони та давно вже мене не ревнуєш.

– Справа не в цьому. Я тебе більше не кохаю, Сергію. Нерозумно і дивно продовжувати кохати людину, яка тебе використовує. Живе на твої гроші та за твоєю ж спиною сміється з тебе!

– Та чого ти взяла, я не зрозумію? – обурився він.

– Я довго думала, що ти не можеш знайти себе, шукаєш щось особливе, гідне. Ну, не вагони ж іти розвантажувати! Я вірила тобі. А потім випадково почула, що ти використовуєш мене. Як ти сміявся у розмові зі своїм другом, розповідаючи, як добре ти влаштувався. Все більше від мене ти не отримаєш ні копійки. Ми розлучаємося.

– Ань, ну припини, га? – вирішив усе жартома перевести чоловік. – Нічого я не сміявся. Не вигадуй. Я тебе ціную.

– Так, годі з мене. Я нарешті зрозуміла, що не хочу більше утримувати сильного, здорового мужика, – Ганна була невблаганна.

– Ну і чого ти досягнеш цим? Все було так добре. Міцна сім’я, діти дорослі вже. І гроші у нас є, а тобі щось ще треба! – вже кричав розгніваний Сергій.

– Так, гроші у нас є, ти маєш рацію. Завдяки мені. А доб’юся я того, що не почуватимуся ганчіркою поряд з таким безсовісним чоловіком. Все, розмова закінчена.

– Та я ж відсуджу в тебе половину! За законом.

– Так, ти маєш на це право. Тільки я швидко все владнаю. А ось ти… не знаю.

– Ти що, не могла зачекати? Я ж шукав роботу! Шукав!

– Могла. І я чекала дуже довго, визнай це. Але річ у тім, що ти став поводитися так, ніби тобі все дозволено, не зважаючи на мою думку. А цього я тобі простити не можу.

Ганна та Сергій розійшлися. Внаслідок довгих судів вони розділили нажите у шлюбі майно.

Ганна продовжує працювати. Наразі жінка робить ремонт у своїй новій трикімнатній квартирі. Нещодавно все ж таки взяла відпустку і злітала з подругою на відпочинок.

Після поділу майна Сергій мешкає в однокімнатній квартирі. Він знайшов роботу, але зарплата залишає бажати кращого. Та й начальство лютує.

Нещодавно познайомився із розлученою жінкою. В них роман. Щоправда, у нової обраниці зовсім немає житла. Але вона сподівається, що Сергій пустить її до себе.

Ставте вподобайки та пишіть коментарі, що думаєте з цього приводу?

КІНЕЦЬ.