Є одна гірка та непоправна помилка. Коли людині кажуть, що стосунки закінчено. Все. Ми розлучилися. Прощай. Ти більше не потрібний, я не хочу з тобою бути. Іди!

Це обдумане рішення. Щиро так вважають. І, можливо, це рішення назріло, довели до нього. Цілком можливо. Той, хто ухвалив рішення, твердо в цьому переконаний. Спершу.

Тільки минає час. І той, хто ухвалив рішення, розуміє, що жити не може без того, кого відкинув. Ось не може – і все. Він чи вона досі любить. І життя не миле без того, з ким розлучився. Або розуміє, що дарма вигнав цінного співробітника чи гарного ділового партеру.

Іноді все повертається на свої кола. І повертається той, хто пішов.

А іноді вигнаний чи кинутий просто заводить нові стосунки. Особливо якщо минуло кілька місяців. Або знаходить нову роботу. І, знаєте, цілком щасливий. Переживав, сумував, намагався повернутися чи повернути, отримував відмову, а потім заспокоївся. І знайшов нові стосунки.

Обійшовся без того, хто вигнав.

І це так вражає і пригнічує того, хто сам сказав: це кінець! Ми розлучаємось назавжди! І неодноразово сказав! І аргументи навів!

А тепер плаче. Дивується. Каже, що його зрадили. Але ж це не так.

Одна жінка пішла від чоловіка. Кинула його. А потім вирішила повернутись. Їй сказали, що чоловік, мабуть, знайшов собі іншу. Дама здивувалася та відповіла; мовляв, він не такий! Він так мене любить і чекає!

І нема кого звинувачувати. Самі ж дали людині волю. Звільнили її із стосунків. Твердо заявили, що це кінець. Розбили йому серце, може, й заслужено. Лише дали вільну. І доросла людина стала влаштовувати своє життя. Іноді дуже швидко.

І звинувачувати нема кого, дійсно.

Справа не в тому, хто має рацію, хто винен. Справа в тому, що люди шукають вихід та ресурс. І створюють нові спілки. Знаходять нову роботу; джерело харчування; нові стосунки… І живуть далі – без нас. Так уже люди влаштовані. Життя продовжується і без нас.

І треба дуже добре подумати про це. Занадто багато знаю людей, які самі сказали, що більше не люблять. І розірвали стосунки. А потім гірко дивувалися, що пішов. Або не пускає назад того, хто пішов від нього. Завів нові стосунки. Або роботу іншу знайшов.

Та як він може! Я ж його вибачила! Я ж її покликав!

Пізно, добродії, як говорили раніше. І доведеться довго докоряти собі. Бо самі ж так вирішили. Відрізали, а назад не пришиєш. І краще сім разів відміряти, перш ніж різати.

КІНЕЦЬ.