– Юстино, але ж у тебе є син, чому ти йому не зателефонуєш, не попросиш допомоги? – питає мене сусідка, яка знає про мою складну ситуацію.

А я і справді не знаю, що їй на це відповісти, бо як сказати чужій людині, що рідний син мами відцурався.

Мені 62 роки, у мене є син Ігор, якому зараз 34 роки. Одружився він лише нещодавно, всього рік тому, але відтоді і його життя, і моє, дуже змінилося.

Чоловіка мого рано не стало, тож мені одній довелося ростити сина. Знаю, що я не одна така, кому випала доля тягти все на собі, тому я ніколи не скаржилася на життя, а просто робила все для того, щоб ми з сином більш-менш нормально жили. Я працювала на двох роботах, щоб ми мали на хліб і до хліба.

Найбільше я приклала сил до того, щоб син отримав освіту. Я була впевнена, що син виросте, вивчиться, стане на ноги, і тоді вже мені допомагатиме. Ігор добре вчився, був розумним і завжди казав, що як виросте, то стане багатим.

В принципі, так і сталося. Син виріс, вивчився, знайшов хорошу роботу, і швидко просувався кар’єрними сходами. До 30-ти років він уже сам придбав собі і квартиру, і машину.

Мені син майже не допомагав, я і не просила, бо розуміла, що йому потрібніше, та й потреби в цьому не було, бо я сама ще донедавна працювала, і на свої потреби мені вистачало.

Але нещодавно я була змушена піти на пенсію, мене скоротили, взяли іншу людину. Заощаджень у мене як таких не було, бо не мала я з чого заощаджувати – зарплати моєї вистачало на комунальні послуги і на їжу.

Коли я вийшла на пенсію, то зрозуміла, що цих грошей мені точно не вистачить. Тоді я і насмілилася вперше в житті попросити сина, щоб він мені фінансово допоміг.

Якось я йому зателефонувала, попросила, щоб він приїхав до мене як матиме час, мовляв, є розмова. Син пообіцяв, що приїде ввечері, і я стала його чекати.

Коли я відчинила двері, то на порозі стояв не лише син, але і його новоспечена дружина. Я засмутилася дуже, адже розуміла, що в присутності невістки мені буде незручно просити гроші у сина.

Син відразу помітив, що я засмучена, і поспішив мене заспокоїти:

– Мамо, тепер Іра – член нашої родини, у мене від дружини секретів немає, тому все кажи прямо як є.

Я запросила їх на кухню, запропонувала чай, і пригостила печенням, це все, що у мене було. Я сподівалася, що син натяк зрозуміє. Але ні, Ігор спокійно пив чай, і розповідав, куди вони з Іриною збираються їхати відпочивати.

– Синку, вибач, що кажу тобі таке, але мені потрібна твоя допомога, мені не вистачає пенсії, – почала я несміливо.

– Скільки тобі треба, мамо? І на що тобі гроші потрібні? Ти не захворіла? – захвилювався син.

– Ні, зі мною все гаразд, дякувати Богу. Але у мене дуже маленька пенсія, мені не вистачає ні на оплату комуналки, ні на продукти, – кажу.

Не встиг син мені відповісти, як у справу втрутилася невістка.

– Юстино Петрівно, у вас двокімнатна квартира. Навіщо вам одній така велика житлоплоща? Продавайте цю квартиру, купіть собі меншу, і будете мати за що жити, – по-діловому запропонувала вона.

– Іринко, якби все так просто було. Це не просто квартира, це мій дім, в якому я прожила більше 40-ка років, в якому є безліч спогадів, і я не можу просто так його продати. Я уже не в тому віці, щоб ось так просто прижитися на новому місці, – спробувала я пояснити невістці, що це не найкраща ідея.

Я сподівалася, та ні, я була впевнена, що син мене підтримає. Але на моє велике здивування, син сказав, що Ірина права, мені не треба такої великої квартири.

– Синку, дозволь мені залишитися тут, і провести свої останні дні, скільки мені Бог відміряв, вдома. Допоможи хоча б комуналку оплачувати щомісяця, а на продукти мені пенсії вистачить. Та й зрештою, ця квартира буде твоя, я заповіт написала, ти ж знаєш, – стала я не то просити, не то оправдовуватися.

– Що таке заповіт? Його можна змінити. Робіть дарчу, – знову влізла в нашу розмову невістка.

І знову син її підтримав, чим неабияк мене засмутив, я його просто не впізнаю, він дуже змінився, відколи одружився.

Наша розмова так нічим і не закінчилася. Я не знаю, чи готова робити дарчу на сина, бо з напористістю невістки я можу і на вулиці опинитися. Продавати свій дім, де я прожила стільки років, мені теж боляче, тому я розгублена і просто не знаю, що мені робити.

Джерело