– Ну що, кинув тебе твій принц? – З глузуванням поцікавилася у сестри Женя. – А я ж тебе попереджала!

– Скільки разів казала, що він тобі не пара? Що він не готовий до серйозних стосунків, і втече за першої ж нагоди? Ну, чого ти мовчиш?

– А що я маю говорити? – Здивовано запитала Віра.

– Ти вже все за мене сказала. Так, мене кинули, причому, дуже некрасиво кинули. Так, ти мене попереджала, причому неодноразово.

– Далі що? Я маю заливатись слізьми, і голосити, що не заслужила такого до себе відношення? Або маю надзвонювати йому з проханням передумати, та повернути все, як було?

– А хіба він тебе не відправив в чорний список? Віра, Віра… – дівчина була вкрай незадоволена такою реакцією на свої слова. Де емоції, де образа, де сльози, зрештою?

Її не просто так кинули. Максим заблокував уже колишню дівчину скрізь, де тільки можна! Він навіть особисто їй нічого не сказав, просто зібрав дрібнички, й помчав на захід сонця!

– Ти можеш перед подружками грати в крижану королеву, але я знаю, що тобі боляче! На твоєму місці, я б йому все волосся видерла!

– Добре, що ти не на моєму місці, так? – ніжна посмішка розцвіла на губах Віри. Вона поводилася так, ніби їй справді все одно. – Я сама розберуся, Женю, дякую за занепокоєння.

Хоча про яке занепокоєння тут взагалі може йтися? Старша сестричка хотіла, якомога болючіше вкусити молодшу, а тут такий чудовий привід знайшовся! І Віра це дуже добре розуміла, тому й поводилася так холодно.

Максим вчинив, як справжній боягуз! Адже він не просто так її покинув, ні! Він страшенно злякався відповідальності, адже саме в їхню останню зустріч Віра “втішила” його новиною, що він скоро стане татком.

Почувши це, Макс просто побілів. Пару хвилин він тупо дивився у стіну, а потім рішуче заявив, що не має до цієї дитини жодного стосунку.

– Від кого нагуляла, до того й іди! А про мене забудь!

Того ж вечора хлопець додав її номер у чорний список, заблокував у всіх соцмережах, і роздзвонив друзям, що вони розлучилися. А через пару днів, і зовсім втік із міста – начебто у тривале відрядження.

Вірі було дуже цікаво, чого саме він так злякався? Невже він подумав, що вона його за краватку до РАЦСу потягне? Чи, що вона закочуватиме істерики з вимогами визнати малюка?

Ну, якщо так, то він надто погано знав свою дівчину. Віра не збиралася принижуватися, і, якщо чесно, сама була не дуже рада майбутньому материнству.

Все-таки їй лише двадцять два, вона тільки влаштувалась на хорошу роботу, і йти в декрет – не найкраща ідея.

Дівчина збиралася мовчки відвідати клініку, і позбавитися проблеми, але потім подумала, що Макс має право знати. Тим більше, що він неодноразово говорив, що обожнює дітей, та хоче велику родину.

Про своє цікаве становище дівчина нікому не розповіла. Навіть мама, з якою Віра була дуже близькою, не знала про це.

Так було простіше прийняти рішення, адже дівчина чудово розуміла, що не зможе сама дати дитині все те, на що вона заслуговує.

А головне, вона хотіла, щоб її діти мали повну родину! Брехати своїй дитині на запитання, де тато, вона не збиралася.

Рішення прийняте, та оскарженню не підлягає. У неї ще будуть діти, скільки вона захоче. Але згодом.

…Через три роки.

Віра з посмішкою спостерігала, як її півторарічний син збирає пірамідку. Таке серйозне маля! Так зосереджено розглядає різноколірні кільця!

– Граєте? – До них на килим підсів Олег, і хлопчик відразу втратив інтерес до іграшки, й з усмішкою до вух, підбіг до тата. – Привіт, зайчику! Ви тут не сумували?

Дівчина насолоджувалася спілкуванням батька та сина. Олег просто обожнював Марка, і намагався проводити з ним, якнайбільше часу.

А як уважно він ставився до дружини, коли вона виношувала його малюка? Не чоловік, а мрія!

Ось уже два з половиною роки, як Віра одружена. Про Макса вона й думати забула, хлопець просто не витримав конкуренції з Олегом.

Ось хто вже насправді хотів сім’ю! Чоловік, лише через три місяці стосунків, зробив їй пропозицію! А потім відвіз молоду дружину у своє рідне місто, де вони й жили до цього дня.

Віра подарувала йому сина, а зараз чекала ще на одну дитину. Лікарі кажуть, цього разу буде дівчинка, і від цієї новини Олег стрибав, мало не до стелі, так був радий.

Пролунав дзвінок у двері. Вони переглянулися, бо нікого не чекали. Може хтось помилився квартирою? Чи хтось, із численних друзів, вирішив влаштувати сюрприз? Віра пішла відчиняти.

Ось тільки за дверима стояв той, про кого вона й думати забула. Максим власною персоною!

– Якими долями? – Замість привітання поцікавилася дівчина.

Максим мовчав. Хлопець кліпав очима, і так красномовно дивився на округлий живіт дівчини, що їй навіть смішно стало. Серйозно? Він що, думав, що Віра все життя йому вірність зберігатиме?

– Гей, ти мене взагалі чуєш? – Дівчина зі сміхом помахала рукою перед його обличчям. – Ти що тут забув?

– Сина, – хрипко відповів хлопець, відводячи погляд. – Я все обдумав і вирішив, що хлопчикові краще жити в повноцінній родині. Я волію взяти на себе відповідальність.

– Вибач, що? Відповідальність? Через три роки? Та ти при своєму розумі? – Віру охопила злість. Якого дідька тут відбувається? – У мого сина є батько, і це не ти. Можеш бути вільним.

Дівчина спробувала зачинити двері перед носом Макса, але той швидко просунув ногу, заважаючи їй це зробити. Хлопець був похмурий і наполегливий, Віра навіть трохи злякалася, і голосно гукнула:

– Олеже!

Чоловік примчав через кілька секунд, тримаючи сина на руках. Правильно оцінивши ситуацію, він передав малюка матері, та відтіснив їх за свою спину.

– Тобі чого треба?

– Де мій син? – крізь зуби прошипів хлопець. Звичайно він трохи знав про дітей, але точно міг зрозуміти, що цей хлопчик молодший. – Куди ви його поділи?

– Який син? Ти взагалі про що? Ти серйозно думаєш, що я б стала народжувати від людини, яка мене так мальовничо покинула? Ти такий дивний!

– Ти! Ти! Та як ти посміла! – почервонів від гніву Макс. – Ти ж знала, як сильно я хочу мати велику родину! І просто взяла, і позбулася моєї дитини?

– Ти втік, як тільки про нього дізнався!

– Я був не готовий!

– А тепер готовий? Ну звичайно, дитина вже повинна бути більшою, – скривила губи в усмішці Віра.

– Ні безсонних ночей, ні памперсів, ні зубок, що ріжуться… Ти нахабний і безсовісний!

– Вали звідси, поки цілий, – Олег окинув напруженого хлопця зневажливим поглядом.

– Ти прийшов надто пізно, тут тобі ловити нема чого! “Татусь”, трясця його матері…

КІНЕЦЬ.