– Настю, ти щось не договорюєш. Кажи відверто, бо я вже бачу, як ти хвилюєшся, – я дивилася на подругу, намагаючись зчитати з її обличчя хоч натяк на проблему.

– Справа в тому, що я вчора зустріла Михайла в центрі. І він був не сам, – Настя знизала плечима, ніби не знала, як мені розповісти далі.

З цими словами почалося моє занурення в цілу купу таємниць, про які я навіть не здогадувалася. З Михайлом ми одружилися торік, за традицією робили весілля в моєму рідному селі, де рідня ходила у вишиванках і подавали традиційні українські страви. Я була певна, що свого чоловіка знаю як облупленого: він завжди здавався мені відкритим, щирим і готовим до розмови. Та, виявляється, була одна тема, яку він навчився дуже вправно обходити.

Настя мене добре знає з дитинства. Ми разом колись працювали в організації, що проводила фольклорні фестивалі. Тож вона точно знала, що для мене чесність – ключ до будь-яких стосунків.

А тут вона стояла переді мною в моїй же вітальні, розгублена і засмучена, сама не знаючи, з чого почати. Коли нарешті зібралася з думками, промовила напівшепотом:

– Він був із жінкою і маленьким хлопчиком. Дитині десь п’ять, може шість років. Побачивши Михайла, той одразу побіг до нього, обійняв за ноги і назвав татом.

Спершу я отетеріла. Не могла уявити, що мій чоловік має сина, про якого я нічого не знаю. І головне – це суперечило всьому, що я про нього думала. Ми з Михайлом не обговорювали дітей у найближчому майбутньому, бо я хотіла розвиватися в кар’єрі, трохи поподорожувати й аж потім уже планувати сім’ю.

Він казав, що згоден, підтримує мене, і що наразі йому цілком досить нашого затишку в орендованій квартирі. А тут виявилося, що за цією спокійною картиною ховається ось таке.

Не довго думаючи, я вирішила з’їздити до свекрухи – Оксани Петрівни. Вона ж завжди була прихильницею традицій, кожне родинне свято святкувала з варениками, пампушками та узваром. Щороку на Великдень розписувала писанки, а на Різдво влаштовувала родинний вертеп. Ми з нею ніколи не були найближчими подругами, але й великих конфліктів не мали. Та цього разу, як тільки я переступила поріг її будинку, відчула дивну напругу.

– Мамо, – сказала я, адже після весілля почала так її називати, – ви часом не знаєте, що це за дитина з Михайлом?

Свекруха зітхнула важко, ніби до цього була готова, але не хотіла сама починати розмову.

– А я думала, що Михайло вже сам усе тобі розказав, – промовила вона, глянувши на мене прямо і якось навіть суворо. – Не сердься, доню, але я просила його не чіпати це питання, поки не стане на ноги.

Виявилося, що ще до нашого знайомства він мав короткочасний зв’язок із жінкою на ім’я Галина. Вона завагітніла, але вони не були готові будувати сім’ю.

У результаті хлопчика виховувала переважно Галина, а Михайло якийсь час навіть уникав зустрічей із нею. Та потім його батьківське сумління (як казала свекруха) прокинулось, і він почав зустрічатися з дитиною, але ж продовжував усе приховувати від мене. На думку Оксани Петрівни, робив він це, щоб я не злякалася і не кинула його, бо жінки, мовляв, не завжди розуміють такі речі.

Коли я повернулася додому, то відчула, ніби всередині мене почалася буря. Як він міг приховувати щось настільки важливе! Як мати дружина, так і я маю право знати правду.

Не минуло й кількох хвилин, як у передпокої почувся його голос: Михайло повернувся зі своєї чергової поїздки. Подивився на мене приречено і, не чекаючи, доки я заговорю, мовив:

– Я знаю, ти вже все знаєш. Пробач, що не знайшов у собі сил розповісти. Думав, ти не вибачиш. Мама теж сказала, краще мовчати. Вона боялася, що ти підеш.

Мені стало прикро до сліз. Не за те, що він мав дитину до шлюбу, а за те, що йому простіше було мене обманювати, ніж спробувати поговорити. Так ми і вирішили роз’їхатися.

Сьогодні він іноді надсилає повідомлення: пропонує почати все з чистого аркуша, каже, що любить і мене, і свого сина, і хоче, аби ми подружилися з хлопчиком. А я ніяк не можу вирішити, чи варто давати йому другий шанс.

Тепер хочу запитати вас, дорогі читачі: чи пробачили б ви настільки глибоку брехню? Чи можна заново довіритися людині, яка так довго приховувала частину свого життя?

Джерело