Після того, як сваха прогнала нашого сина з будинку, де залишилася Катерина і троє їх дітей, ми з чоловіком не могли стояти осторонь і приїхали прояснити ситуацію. Я знала, що мої свати дивні, але що настільки…

– Та ви свого сина зовсім не знаєте, – вигукувала Валентина.

– Микола тільки те й робить, що холодильник спустошує. А я їм наймичкою не наймалася!

Мене звуть Марія. Я – мати Миколи, якого нещодавно вигнали з дому рідної дружини, Катерини, де він був у зятях.

Хочу розповісти свою версію подій, бо вже втомилася слухати, що з мого сина роблять ледацюгу та ненажеру. Звісно, у кожної сім’ї бувають непорозуміння, але те, що коїться зараз, не входить ні в які рамки.

Мій Микола – високий, дужий чоловік, працює на залізниці. Звісно, він харчується, як і всі, хто працює фізично. Але ж це не означає, що варто його тим дорікати.

Його теща, Валентина, постійно говорить: «Ваш Микола більше проїдає, ніж заробляє». Мене від однієї такої фрази аж коробить. Адже, по-перше, він повністю забезпечує родину, приносить у дім гроші. По-друге, троє дітей у них з Катериною – не така вже й мала відповідальність.

Коли я з чоловіком, Андрієм, приїхала до них уперше після початку всіх цих скандалів, то побачила дивну картину. Катерина стояла з незадоволеним обличчям, а Валентина вигукувала: «Чого ви сюди прибули? Тільки галасу наробите!» Тоді я, намагаючись зберегти спокій, відповіла:

– Ми приїхали дізнатися, чому Миколу виставили з дому?

– Бо він сидить на нашій шиї, – зірвалася Валентина. – Йому взагалі нічого не подобається: то ми не так готуємо, то ми винні, що у нього мало грошей!

Я не витримала:

– Та як вам не соромно? Мій син що, не працює? Не приносить вам зарплату?

– Тільки й робить, що забирає у нас останню їжу з холодильника! – обурювалася вона, витягаючи з комори якусь миску з учорашньою картоплею.

– Он дивіться, це все, що лишилося.

На це я відрізала:

– У будь-якій нормальній сім’ї, якщо чоловік працює важко, то він має право і поїсти досхочу.

Тут втрутився тато Катерини, Іван:

– Не ображайте мою Валентину. Вона за життя багато пережила, тепер хоче спокою. А ваш Микола… Він не такий хороший, як вам здається.

Я тільки руками розвела. А найбільш прикро, що Катерина мовчала. Вона ж обіцяла чоловікові, що у горі й радості вони будуть разом, а тепер кидає його напризволяще. Син телефонує мені щодня, каже, що його не пускають навіть до дітей. Мовляв, як хочеш – приходь, але тільки з грошима, а погостювати зайвий раз не треба.

А що ж дітям без батька буде? Про це думає Валентина? Мені здається, що для неї головне – зберегти свій комфорт. Вона казала, що дочці ніколи Микола не подобався, мовляв, не такий вихований, не з міста, немає “вищих манер”. А тепер, коли вони розійшлися, Валентина тільки руками потирає: «Ну ось, нарешті, Катерина здихалася зайвого рота». А я бачу, як мій син сумує і тільки й журиться, як там його малеча живе без нього.

Найбільше ж мені прикро, що люди навіть не цікавляться думкою Миколи. Зокрема, та сама теща звинувачує його в усьому, не питаючи, чому він так багато працює, навіщо йому стільки сил треба, чому він часом виглядає втомленим. І не чує, що він щиро хоче дбати про дітей, але вимагає бодай мінімальної поваги від дружини та тестя з тещею.

От і скажіть, чи справедливо, що через звичайний побутовий конфлікт людина виявилася на вулиці, відрізана від дітей і звинувачена у “спустошенні холодильника”?

Хіба це схоже на дорослу, гармонійну сім’ю? Я з Андрієм сподівалася, що все владнається, а натомість бачимо лише гору взаємних образ.

Шановні читачі, що ви думаєте з цього приводу? Чи можна було уникнути такої сварки, і що б ви порадили нашим дітям у цій непростій ситуації?

Джерело