— Не треба мені тикати в обличчя ці безглузді папірці, — відповіла свекруха. — Якщо вам дорогий ваш син, ви зараз повернетеся додому і відіграватимете роль батьків, які люблять одне одного. І робити це доти, доки Вітя не буде морально готовий прийняти ваше розлучення.

Сподіваюся, я досить зрозуміло пояснила. Олексій та Марина вийшли із РАЦСу, тримаючи в руках свідоцтво про розірвання шлюбу:

— Ну, ось здається, і все, — чоловік подивився на колишню дружину. — Тепер офіційно ми вільні та кожен може жити своє власне життя.

— А я дивлюся, ти й не приховуєш радості, — хитро відповіла жінка. — Вітаю, ти виконав своє заповітне бажання і позбувся мене.

— Можна подумати ти ночами ридаєш у подушку, — відповів Олексій.

— Наш шлюб зжив себе. Ми вже понад рік жили як сусіди, тож розлучення лише закономірне закінчення цього етапу у житті.

Марина не встигла відповісти, як пролунав телефонний дзвінок.

— Твоя мама дзвонить, — сказала Марина. — Мабуть, хоче нас привітати.

Антоніна Вікторівна схвильовано попросила обох приїхати до неї додому. Щойно Марина і Олексій увійшли, як свекруха почала сварку.

— Отже, мої дорогі, поки ви лаялися між собою, у вашого сина з’явилися серйозні проблеми, — серйозно сказала жінка. — Якщо ви, звісно, ​​пам’ятаєте, що у вас є восьмирічний син.

— Мамо, що ти починаєш перебільшувати, — відповів Олексій. — І давай ближче до діла. Навіщо ти змусила нас негайно приїхати?

— Сьогодні мене викликали до шкільного психолога. І те, що відбувається з Віктором, це повністю ваша вина.

Антоніна Вікторівна працювала вчителем математики у школі, де навчався Віктор.
За словами свекрухи, класна керівниця повідомила, що Вітя сильно змінився і став розгубленим та неуважним.

Вона попросила психолога поговорити з дитиною. Як з’ясувалося, хлопчик сильно переживає, що батьки збираються розлучитись, звідси у нього з’явилися деякі проблеми.

— Тому нічого не знаю, але я не дозволю вам зіпсувати психіку моєму єдиному онукові, — наполегливо промовила Антоніна Вікторівна. — Розлучатися вам не можна, принаймні поки що.

— Не хотілося б вам остаточно псувати настрій, але ми тільки що розлучилися офіційно, — не дуже впевнено сказала Марина і дістала з сумочки свідоцтво про розлучення.

— Не треба мені тикати в обличчя ці безглузді папірці, — відповіла свекруха. — Якщо вам дорогий ваш син, ви зараз повернетеся додому і відіграватимете роль батьків, які люблять одне одного.

І робити це доти, доки Віктор не буде морально готовий прийняти ваше розлучення. Сподіваюся, я досить зрозуміло пояснила.

— Ну, мамо… — спробував заперечити Олексій.

— Ви вільні та можете їхати додому, — перервала промову сина Антоніна Вікторівна.

Сперечатися зі свекрухою було абсолютно безглуздим заняттям. Повертаючись додому, Марина та Олексій довго обговорювали подію.

У результаті вирішили, що їм справді краще почекати і пожити під одним дахом якийсь час. Було вирішено, що вони гратимуть ролі чоловіка та дружини заради спокою сина.

Але жити разом після розлучення виявилося не так просто, як спочатку думали Олексій та Марина. За останній рік між двома людьми накопичилося багато взаємних претензій, які й призвели до руйнування стосунків.

Тепер вони грали подвійну гру заради сина, але внутрішня напруга тільки зростала. У моменти, коли Віктора не було вдома, колишнє подружжя чіплялося одне до одного по дрібницях, що призводило до з’ясування стосунків.

— Хочу тобі нагадати, що ми розлучені, тому я не зобов’язана збирати твої брудні речі по всьому будинку, — відповіла Марина. — Ти дорослий чоловік і цілком можеш самостійно завантажити у пральну машину свій одяг. Те саме стосується і брудних тарілок вранці, після твоїх нічних походів до холодильника.

— Та що ти кажеш, — відповів Олексій. — Якщо так, то свою дурну картину у вітальні вішай на стіну сама. А заразом і свій автомобіль відвези на СТО сама і моторне мастило з фільтрами не забудь купити.

— Ах, ось ти як заговорив, — сказала вона. — Тоді й готуй собі сам, а я вільна жінка.

До речі, у мене можливо нові стосунки починають зав’язуватися і мені ніколи з тобою сперечатися. В очах Олексія з’явилася злісна усмішка:

— Буде тобі відомо, у мене вже давно є нові стосунки. Отже, я знайду, де мені повечеряти.

Марина голосно гаркнула і вийшла з кімнати. Жінці були дуже неприємні слова ексчоловіка. Адже вона просто придумала нового залицяльника, а він виявляється і справді знайшов когось.

Настрій Марини був зіпсований. Вона насилу стримувала негативні емоції щодо Олексія, коли син перебував удома.

— Олю, ти уявляєш який мій колишній, — скаржилася Марина подрузі. — Відносини у нього нові!!!

— Мені зараз здається чи тобі зачепила за живе сама думка про присутність у житті Олексія іншої жінки? — запитала Оля.

— Не кажи дурниць, — відповіла Марина. — Просто хочу, щоб він поводився нормально, поки ми змушені жити разом.
Подруги побалакали ще трохи.

Увечері Марина зрозуміла, що частково подруга мала рацію. Адже насправді їй неприємна сама думка, що в Олексія може з’явитися інша жінка.

Але в ту ж хвилину Марина нагадала самій собі, що вони розлучилися, а отже, тепер їй немає жодного діла до особистого життя колишнього чоловіка. Минув рік.

Олексій та Марина продовжували жити разом. Син був щасливий, думаючи, що батьки передумали розлучатися. Вітя став веселим, лагідним і завжди вигадував спільні види відпочинку на вихідні.

У чергову суботу син попросив сходити до парку розваг. Погода була тепла та сонячна, тому й настрій у всіх був чудовий.
Поки син катався на каруселях, Олексій звернувся до Марини:

— Слухай Марино, може нам уже час починати готувати Віктора в думці про наше розставання.

Не будемо ми все життя грати в цю гру під назвою «щаслива сім’я». У мене є жінка, і я хотів би почати будувати нову родину.

Марину навіть пересмикнуло від слів колишнього чоловіка, але вона швидко взяла себе до рук і відповіла:
— Добре, а як ти собі це уявляєш на практиці? Що для тебе означає поступово привчати Вітю до цієї думки?

— Я все вигадав, — натхненно почав розповідь Олексій. — Давай, якось покличемо в гості наших нових коханих.
Віктору представимо їх як наших давніх друзів. Тим самим ми поступово знайомитимемо сина з ними. А коли настане час, ми розповімо все як є.

Просто треба зробити так, щоб на той час він потоваришував із ними. Адже колись нам все одно доведеться стикатись разом на деяких сімейних заходах.

Марині не дуже сподобалася ідея. Але з іншого боку, довго перебувати у цій дивній ситуації було неможливо.
Варто зазначити, що у жінки на той час теж з’явився постійний шанувальник.

Щоправда, між ними не було нічого серйозного, швидше за просто милі зустрічі, бесіди, типовий цукерково-букетний період.

— Може ти й маєш рацію, — погодилася з колишнім чоловіком Марина. — Тільки давай твоїй мамі нічого не говорити, бо вона замучить мене своїми дзвінками.

— Згоден. Тоді ввечері обговоримо конкретну дату.

Увечері Марина відчула себе погано. Вночі піднялася температура та почався сильний кашель.
Жінка ледве добралася до кухні, щоб знайти жарознижувальне.

— Що ти робиш? — ззаду почувся шепіт Олексій.
— Почуваюся дуже погано, — прошепотіла Марина. — Хочу знайти пігулки.

Олексій торкнувся чола колишньої дружини:

— Ти дуже гаряча, — стурбовано сказав він. — Іди лягай, я зроблю чай з лимоном і принесу таблетку. Жінка слухняно кивнула і пішла до спальні. Цілий тиждень Марина провалялася в ліжку. Викликаний додому лікар виписав лікування та суворий постільний режим.

Олексій узяв усі сімейні турботи на себе. Марина була дуже вдячна колишньому чоловікові. Він приносив гарячий чай, стежив, щоб Марина приймала вчасно всі призначені препарати. Його увага та турбота були дуже приємні хворій жінці.

Якоїсь миті навіть здалося, що повернувся той Олексій, якого вона так пристрасно покохала десять років тому.
За тиждень Марина відчула себе краще і повернулася на роботу. Ще через тиждень Олексій нагадав про те, що вони збиралися влаштувати спільну зустріч для знайомства з Вітею.

У призначений день на порозі квартири з’явилися двоє нових людей, які найближчим часом могли стати частиною життя Марини та Олексія. Ситуація була максимально дивною, але всі старанно вдавали, що все чудово. Сина познайомили з гостями, а за двадцять хвилин Вітя пішов у свою кімнату.

Марина дивилася на дівчину Вікторію, яку привів чоловік і не розуміла, що той знайшов у ній. Вона була зовсім не в смаку колишнього чоловіка, худа, гарненька, багато говорила і постійно безглуздо посміхалася.

Разом з тим Марина спіймала погляд Олексія, спрямований на Олександра, колегу який доглядав ексдружину. Схоже, вибір Марини також не дуже сподобався йому.

Варто відзначити, що у всій цій ситуації чудово почувалися лише Віка і Саша. Ці двоє забули, з якою метою прийшли сюди. Вони весело і невимушено балакали на теми, які були абсолютно не цікаві ні Олексію, ні Марині.

— Піду, поставлю чайник, — порушила веселе щебетання Марина.

Здається, ці двоє навіть не звернули уваги на те, що господарі встали з-за столу і вирушили на кухню. Марина дістала торт із холодильника і подивилася на Олексія:

— Ну, як тобі зустріч? Знайомство вдалося?
Олексій здивовано підняв погляд на колишню дружину. У цей момент вони обоє розреготалися так, що не могли заспокоїтися кілька хвилин.

— Мені здається, що ми з тобою щойно влаштували особисте життя цих двох, — Олексій, регочучи, показав рукою у бік вітальні. — По-моєму, вони нас ще й на весілля запросять.

Марина від сміху не могла вимовити жодного слова, тому просто закивала головою. Коли вони нарешті змогли взяти себе в руки й повернутися до гостей, то побачили, що Сашко та Вікторія збираються йти.

— Дякую вам за гостинність, — вимовив побиту фразу задоволений Сашко. — Ми, мабуть, ходімо. Олексію, не турбуйся, я проводжу Віку до дому.

Вони попрощалися та пішли. У цей момент із кімнати з’явився син.

— Якісь у вас дивні друзі. Сподіваюся, вони більше не прийдуть до нас. Цілком мені не сподобалися, — серйозно сказав Вітя і пішов на кухню пити чай із тротом.

— Так, — сказала Марина. — Ці двоє точно більше не прийдуть.
Вона подивилася на усміхненого Льошу, який виглядав якимось загадковим.

— Марино, а може ми даремно розлучилися? — він пильним поглядом глянув у вічі колишньої дружини. — Може, треба спробувати все почати спочатку?

Я сьогодні усвідомив, що ти кращий, привабливіший і рідніший за будь-яку іншу жінку для мене. Олексій обійняв Марину за талію і ніжно притяг до себе.

— Вперше за довгий час я з тобою згодна, мій колишній, а може й майбутній чоловік.

Марина щиро посміхнулася і потонула в обіймах коханої людини.

КІНЕЦЬ.