– Галино, ти занадто ревнива до моєї турботи про Романа, – дорікнула свекруха. Я, не витримавши, відповіла: “Ніно Микитівно, я шаную ваше піклування, але це наш медовий місяць. І якщо ви вирішили приїхати без запрошення, то, будь ласка, поверніть гроші Роману. Цей готель недешевий, б я сама його обирала, плануючи романтичний відпочинок для двох”. Свекруха дуже засмутилася й почала складати свої речі, назвавши мене невдячною

– Романе, ти впевнений, що твоя мама випадково опинилася в Карпатах в той час, коли і ми? – спитала я, дивлячись, як він знімає ключі від нашого номера в готелі.
– Розумієш, Галино, я ж поняття не мав, що у її планах було приєднатися до нас у Карпатах, – виправдовувався він, трішки зніяковівши.
Я нещодавно вийшла заміж за Романа. Ми обоє мріяли про романтичний медовий місяць у Карпатах, де гори вдихають у людей свободу, а смереки дарують тихий затишок. Ми розписалися тихо, без гучних весільних церемоній, бо хотіли зосередитися на своєму щасті.
Уявляла, як ми удвох піднімемося на найвищі вершини, сидітимемо біля каміна з гарячим шоколадом і будемо насолоджуватися кожною секундою. Та щойно ми прибули в готель, зустріли мою новоспечену свекруху – Ніну Микитівну, яка з’явилася на порозі з валізою та широкою усмішкою.
– Діточки, я ж не могла вас відпустити самих, – раптом сказала вона, обійнявши сина. – А якщо ви занедужаєте? А якщо вам стане нудно і знадобиться допомога? Я ж хвилююся, Романчику.
Я намагалася залишатися ввічливою, адже це мама мого чоловіка, та водночас усередині кипіла від обурення. Мені здавалося, що вона просто не дає нам побути вдвох, й уявлення про ідеальний відпочинок почало танути, як сніг на весняному сонці.
Мене вражало, наскільки Ніна Микитівна переймається кожною деталлю. Вона контролювала, чи ми достатньо тепло вдяглися, чи випили чаю перед походом до водоспаду, чи вклалися спати не надто пізно. Усе це відбувалося так наполегливо, що я почала думати, ніби ми повернулися в дитинство і перебуваємо під маминим наглядом. Роман, здається, не бачив великої проблеми, хоча йому іноді також бракувало простору.
Дорогою на екскурсію я помітила, як свекруха тихенько відраховує гроші з гаманця, купуючи собі сувеніри.
– Невже вона може дозволити собі такий дорогий відпочинок?, – подумала я тоді. Невдовзі з’ясувалося, що витрати покривалися з великого внеску, який Роман зробив на банківський рахунок своєї мами. Свекруха не уточнила, на що саме вона витратить ті кошти, а Роман просто хотів їй допомогти.
– Я ж не знав, що вона скористається ними, щоб приїхати сюди, – виправдовувався він переді мною, розвівши руками.
Що більше я намагалася насолодитися особистим часом, то сильніше відчувала присутність Ніни Микитівни. Чи не кожного вечора вона стукала до нашого номера: “Діточки, ось вам свіжа м’ята для чаю!”, або ж: “Романчику, ти точно добре себе почуваєш?”. Усе це здавалося щирим, але, чесно кажучи, не залишало простору для двох закоханих.
Одного вечора, коли я мріяла про спокійне побачення з чоловіком у затишному ресторані, Ніна Микитівна раптом захотіла скласти нам компанію. Я обережно натякнула, що ми з Романом планували побути самі. Вона ж образилася, заявивши, що намагається якнайкраще для сина, а я чомусь цього не ціную. У мене стислося серце, але я зробила вигляд, що все гаразд, аби не псувати настрій чоловікові.
Коли настав останній день нашого відпочинку, у нас стався відвертий конфлікт.
– Галино, ти занадто ревнива до моєї турботи про Романа, – дорікнула свекруха. Я, не витримавши, відповіла: “Ніно Микитівно, я шаную ваше піклування, але це наш медовий місяць. І якщо ви вирішили приїхати без запрошення, то, будь ласка, поверніть гроші Роману. Цей готель недешевий, б я сама його обирала, плануючи романтичний відпочинок для двох”.
Свекруха дуже засмутилася й почала складати свої речі, назвавши мене невдячною. Роман виявився між двох вогнів, намагаючись заспокоїти нас обох.
Зрештою, ми з ним опинилися у незручному становищі, оскільки наша поїздка, яка мала бути незабутнім медовим місяцем, перетворилася на низку конфліктних моментів і розчарувань.
А тепер я хочу запитати вас, читачі: як би ви вчинили на моєму місці? Чи припустимо вимагати гроші назад від свекрухи, якщо вона втрутилася в поїздку?
Можливо, я не гарно повелася? Як знайти компроміс між повагою до батьків і правом молодої сім’ї на приватність? вдячна за ваші думки.