— Ігорю, мені все одно, що ти зробиш із цим акваріумом – чи мамі на голову поставиш, чи поллєш ним її квіти, чи відвезеш сестрі – але щоб до вечора його в квартирі не було! Ми постійно на роботі, а Ромчик у свої 5 років ще малий сам його доглядати.

Твої мама і сестра не думали головою зовсім, коли зробили такий подарунок йому на день народження!

Це сталося в минулі вихідні, коли ми святкували день народження Ромчика. Святкування було чудовим – сміх, кульки, дитячі ігри, великий торт.

А наприкінці всі почали вручати подарунки. І от, коли на порозі з’явилися свекруха з Ігоревою сестрою Оксаною, я одразу насторожилася. Вони тримали в руках величезний акваріум, у якому вже плавали кілька яскравих рибок.

— Ось, це наш сюрприз! — оголосила свекруха, ставлячи акваріум прямо посеред вітальні.

Ромчик підскочив до нього з радісними вигуками:

— Рибки! У мене тепер свої рибки!

Я встигла лише ошелешено глянути на Ігоря, а той лиш плечима знизав, ніби сказати: «Ну, вже зробили, що тут скажеш?»

Перший вечір пройшов у клопотах: рибок потрібно було годувати, налаштовувати фільтри, змінювати воду, а Ромчик, як справжній господар, заявив, що тепер він «сам усе буде робити».

Але вже наступного дня вся ця романтика скінчилася.

— Мамо, а чому рибка лежить на дні? Вона спить? — запитав син із таким невинним виразом обличчя, що в мене аж мороз пішов по шкірі.

Виявилося, що одна з рибок не пережила переїзд. Ігор ледве вмовив Ромчика не плакати, обіцяючи, що «вона просто захотіла повернутися до моря». Але це було тільки початком проблем.

Поки ми працювали, акваріум стояв без нагляду, і одного разу Ромчик вирішив «погодувати рибок сам».

У результаті півбанки корму опинилося у воді. Коли ми прийшли додому, у квартирі стояв дивний запах, а вода в акваріумі була каламутною, мов гороховий суп.

Того вечора я й поставила ультиматум:

— Ігоре, акваріум має зникнути.

— Ну, Людо, ну не можу ж я його просто викинути! — спробував захищатися Ігор.

— Не викидай. Але забери! — стояла я на своєму.

Ігор вирішив відвезти акваріум до сестри, адже це частково була її ідея. Він пообіцяв забрати його того ж вечора, але, як завжди, щось пішло не за планом.

— Людо, уявляєш, — зателефонував мені через годину. — Я тут у пробці, а вода з акваріума почала витікати!

— Що?! Як витікає?!

— Ну, певно, щось перекинулося, — невпевнено відповів він.

Я уявила, як наш автомобіль повільно наповнюється акваріумною водою, і не знала, чи сміятися, чи плакати.

Зрештою, Ігор таки довіз акваріум до сестри, але там його чекав новий сюрприз.

— Я не можу його взяти! — заявила Оксана.

— У мене кіт, він же всі рибки виловить за годину!

— І що мені тепер з ним робити?! — розгублено запитав Ігор.

— Може, мамі? — обережно запропонувала вона.

Ігор, зітхнувши, поїхав до свекрухи. Але й тут усе пішло не так. Коли він заніс акваріум у квартиру, свекруха виявилася явно не в захваті.

— Ігорчику, я ж не зможу доглядати за ним! У мене вазони, де я той акваріум поставлю?

— Мамо, але ж це ти його подарувала! — вже майже благав Ігор.

У результаті він залишив акваріум у неї на кухні, пообіцявши ображеній свекрусі«колись його забрати».

Коли він повернувся додому, виглядав так, ніби щойно пробіг марафон.

— Все, немає більше акваріума, — сказав він, звалившись на диван.

— Ура! — вигукнув Ромчик.

— Ну і що, Ромчику, ти не сумуватимеш за своїми рибками? — запитала я.

— Ні, тепер я хочу собаку!

Я тільки закрила очі й глибоко вдихнула. А Ігор одразу підскочив:

— Ні! Тільки не собака!

А свекруха зі мною тепер не хоче розмовляти – бо це ж я баба яга, яка не оцінила їхній подарунок.

Джерело