Моє серце відчувало щось не те. Дочка з тим Олегом зустрічається лише пів року. Ну яке весілля, коли ти не знаєш добре цю людину? Так, мене також зачарувало перше знайомство: квіти, милі усмішки, поведінка. Але те, що мені розповіла про Олега сусідка – не вкладається в голові. Дочка мені вірити не хоче, як і відмовлятися від весілля.

– Мамо, ти мене любиш?

– Марійка дивилася на мене так, ніби збиралася сказати щось дуже важливе.

Я витерла руки рушником і обернулася до неї.

– Звісно, люблю, донечко. Що сталося?

– Ми з Олегом вирішили одружитися, – випалила вона.

Моє серце застукотіла зі ще більшою силою. Олег? Вони зустрічаються всього пів року, і я навіть толком не знаю цього хлопця.

– Це швидке рішення, Маріє, – обережно відповіла я.

– Ми кохаємо одне одного, мамо! – вона говорила з таким запалом, що сперечатися не було сенсу. – Чого чекати?

Я кивнула, але всередині мене ворушилися сумніви.

Олег мені здався приємним, коли вперше зайшов до нас – приніс мені квіти, ввічливо розмовляв, посміхався. Але ж цього недостатньо, щоб довірити йому доньку.

Через кілька днів після цієї розмови я поверталася додому з магазину, коли мене зупинила наша сусідка, пані Катерина.

– Доброго дня, Валентино! – вона стояла біля воріт, наче чекала мене.

– Доброго дня, – відповіла я, хоча знала: зараз почну слухати її плітки.

– Кажуть, твоя Марія виходить заміж, – сказала вона, і в голосі її чулося більше цікавості, ніж радості.

– Так, планують улітку.

– Ну, хай щастить, – зітхнула Катерина, а потім додала: – Але ти чула, що про Олега кажуть?

– Ні, – відповіла я, хоча вже знала, що зараз піде щось неприємне.

– Його колишня дівчина… Кажуть, він з нею негарно поводився. Через це вони й розійшлися.

– Це неправда, – автоматично заперечила я, але слова Катерини в’їлися в мою голову.

Вдома я намагалася заспокоїти себе, переконати, що сусідка просто любить вигадувати. Але тривога не давала спокою. Я вирішила поговорити з Марією.

– Доню, можна тебе запитати? – почала я, коли вона повернулася з роботи.

– Звісно, мамо.

– Я чула… щось неприємне про Олега. Ніби в нього були проблеми з попередніми стосунками. Це правда?

Марія засміялася.

– Мамо, ти все ще віриш у плітки? Пані Катерина нічого не знає про нас. Олег – найкращий чоловік у світі, і я не дозволю комусь зруйнувати наше щастя.

Її слова мали б мене заспокоїти, але не заспокоїли. Я дивилася на Марію, таку щасливу, закохану, і боялася сказати щось, що могло б зіпсувати її настрій. Але сумніви не відпускали.

Чи справді я повинна втручатися? А якщо ці плітки – правда? Але як дізнатися істину, не зіпсувавши відносин із донькою?

Я не знаю, як правильно вчинити. Чи варто поговорити з Олегом? Або ж просто довіритися Марії?

Що б ви зробили на моєму місці?

Джерело