Я завжди була яскравою дівчиною, але моє світло згасло, коли я вийшла заміж за Руслана. Він перетворив мене на залякану тихоню, забороняючи мені все, що якимось чином пов’язане з веселощами, красою та доглядом за собою.
Я завжди відрізнялася яскравістю та життєлюбством. Але все змінилося, коли я вийшла заміж за Руслана.
Поступово він став обмежувати мою свободу, позбавляючи мене радощів, до яких я звикла змалку.
Моя любов до веселощів, краси та догляду за собою стала для нього предметом роздратування.
“Навіщо тобі одягати цю сукню? Ти йдеш гуляти чи побачитися з принцем?”
– Руслан регулярно висловлював своє невдоволення моїми виборами.
Його слова та вчинки перетворили мене на залякану тихоню, яка боялася якимось чином висловити себе.
Якось я спробувала з ним поговорити на цю тему: “Мені здається, ми обидва стали нещасливі.
Чи не думаєш ти, що наше життя могло б бути кращим, якби ми обидва були вільнішими?”
Але він лише відмахнувся: “Ти моя дружина, і тобі слід поводитися відповідно.
Не потрібно цих вічних розмов про свободу і щастя.”
Мені не хотілося розлучатися, особливо, заради нашої дочки, яка стала світлом у цій непроглядній темряві. Однак я розуміла, що так жити довго точно не зможу.
Я почала шукати вихід, звертаючись за підтримкою до друзів та родичів.
Вони допомогли мені зрозуміти, що перший крок до зміни – це визнання, що ситуація є неприйнятною.
Згодом я знайшла сили почати маленькими кроками повертати собі втрачене почуття власної цінності.
Я почала займатися тим, що приносить мені радість, чи то читання, йога чи просто прогулянки на свіжому повітрі.
Мій шлях до відновлення самоповаги та незалежності був непростий, але кожен маленький крок у напрямку зміни робив мене сильнішою.
Я зрозуміла, що, навіть не подаючи на розлучення, я можу прагнути життя, в якому буде місце і для мого щастя, і для сім’ї.
КІНЕЦЬ.