Моя сестра Таня ніколи не була серйозною. Усі її шкодували: мовляв, молодша, тендітна, хвороблива.

На мій погляд, саме це її зіпсувало. Поки я старанно навчалася, щоб вибитися в люди, сестра лише скаржилася на життя. Коли я вступила до університету, то сказала мамі, що з Танею треба щось робити.

– Вона зовсім не пристосована до життя. Так не можна.

– Ти ж розумієш, Танюша у нас інша.

Вона ніжна, їй потрібна підтримка, – відповіла мама. Згодом я поїхала на стажування до Німеччини, знайшла роботу. Таня ж нікуди не поступила і продовжувала жити на маминій шиї.

Повернувшись до України, я обійняла керівну посаду в компанії, купила квартиру у центрі міста. Так, невелику, стару, без ремонту, але затишну. Сестру це не влаштовувало – її обурювало, що я маю власне житло.

У результаті мама вмовила бабусю переписати її квартиру на Таню. Мені все пояснили просто: мовляв, у тебе вже є квартира, а Таня не має. Я не сперечалася і залишила все як є.

Минули роки. Бабусі не стало, і сестра спокійно переїхала в успадковане житло. Але і це їй не підійшло.

– Там неможливо жити, ремонт жахливий, смердить. Та й до центру ще з двома пересадками, – жалілася Таня.

– Влаштуйся на роботу, потихеньку зробиш на ремонт, – запропонувала я.

– Та ти бачила, скільки комуналка коштує? Це просто кошмар! Їй не подобався такий варіант. Через кілька місяців Таня приїхала до мене у гості. До того моменту я закінчила ремонт і купила нові меблі.

– У тебе тут як у журналі!

– Захоплювалася сестра.

– Я багато працювала, щоб цього досягти, – відповіла я.

– Знаєш, я теж трохи накопичила, хочу почати ремонт. Чи можна пожити в тебе місяць? Саме свята, а в центрі зручно.

– Звісно, – погодилася я. Я зраділа, що сестра нарешті накопичила на ремонт.

Але вже в перші дні зрозуміла: грошей у неї хоч греблю гати. Таня щодня їла у ресторанах, купувала дорогий одяг. Не витримавши, я спитала у мами: – Слухай, у Тані багатий залицяльник? Звідки такі гроші?

– Вона квартиру продала. Але ти за нею надивися, щоб усе не витратила, бо захоче купити житло, а грошей не вистачить.

– Як продала? А ремонт?

– Який ще ремонт? Вона хоче купити квартиру в центрі та розраховує, що ти їй допоможеш. Я мало не впала. Повернувшись додому, я влаштувала Тані скандал.

– Що ти собі думала?

Коли збиралася мені про це сказати?

– Я не могла жити за тих умов. Та й без грошей набридло.

– Збирай речі. Ти тут не житимеш.

– Ти серйозно? Виженеш рідну сестру перед святами?

– Саме так. Купуй квартиру, доки не розтратила все. Ображена сестра почала збирати речі. Вона зателефонувала мамі і поскаржилася на мене. Тепер зі мною ніхто не розмовляє. Рідні навіть не кличуть у гості.

Хіба це справедливо? Тані квартира дісталася просто так, а вона її не цінувала. А я працюю день і ніч, і мені ще доводиться терпіти такі витівки. Скажіть, що ви зробили б на моєму місці?

КІНЕЦЬ.