– Коли я вже познайомлюсь із твоїми дітьми? – Вибагливо поцікавилася Алла у чоловіка. – Ми вже пів року зустрічаємось, а вони досі не в курсі! Знаєш, це дуже дивно! Таке відчуття, що ти зі мною просто граєш!

– Не кажи дурниць, – невдоволено буркнув Сергій, відсуваючи тарілку із супом. Пообідав, називається! Апетит пропав геть! – Скоро я познайомлю вас. Просто… Це не так просто. Мені дітей потрібно підготувати.

– Та що там їх готувати? – Жінка не здавалася.

– Прийшов, сів поряд і сказав, мовляв, так і так, я зустрічаюся з іншою жінкою, збираюся з нею одружитися.

Алла була у стані крайнього роздратування. Ну чому розумний чоловік не розуміє таку просту річ? Його улюблені діти вже досить дорослі, щоб розуміти, що батько не буде все життя один.

Йому потрібне жіноче тепло і ласка, а раз їхня мати сама від цього відмовилася, зовсім не дивно, що її місце було швидко зайняте.

– Рита налаштована дуже категорично. Вона не хоче, щоб дівчатка з тобою знайомилися. Я намагаюся з нею домовитись, але це досить складно.

Звичайно, складно! Яка жінка дозволить розлучниці спілкуватися зі своїми дітьми? Адже Алла була саме розлучницею! До її появи у Сергія навіть думки про розлучення не з’являлося.

Так, він не божеволів від кохання до дружини. Швидше, він її поважав, і був вдячний за щасливі п’ятнадцять років спільного життя.

Їхній шлюб був рівним і мирним, практично без сварок та інших неприємностей. Пристрасть давно зникла, залишаючи за собою лише вугілля, що тліє. Зате й ревнощам у їхньому шлюбі місця не було. Тиша та гладь – саме так відгукувалися друзі про сімейство Степанових.

А потім з’явилася вона. Яскрава, наче спалах блискавки, Алла миттєво заволоділа увагою чоловіка. Вона уособлювала собою все те, чого Сергію бракувало у шлюбі з Ритою.

Зовсім не дивно, що він рекордно швидко здався на милість переможниці, одним махом перекресливши довгі п’ятнадцять років тихого та безтурботного життя.

З Аллою його життя набуло зовсім інших фарб. Мирна гавань змінилася готовим до виверження вулканом!

Жінка закочувала сцени ревнощів, показала себе яскравою власницею, нікуди не відпускаючи Сергія самого. Єдиний час, коли чоловік звільнявся від контролю – спілкування з дочками.

Дівчатка дуже тяжко пережили розлучення батьків. Батька вони просто любили, й ніяк не могли повірити, що він їх покинув. Їхній татко пішов! І тепер практично не з’являється поряд із ними!

Скільки годин Рита провела у розмовах із доньками – порахувати не можливо. Жінка всіма силами намагалася пояснити, що тато так само їх любить. Що нічого не змінилося!

Що доросле життя дуже складне, і іноді люди розходяться, не в змозі жити разом. Риті навіть довелося звернутися за порадою до дитячого психолога, бо мовчки дивитись, як її діти страждають, жінка не могла.

Її старання окупилися – дівчатка не вважали тата поганим, і з нетерпінням чекали на зустрічі з ним. Проте повідомляти їм про нові стосунки батька ніхто не поспішав.

У цьому питанні психолог порадила не поспішати. Дівчатка могли сприйняти це, як зраду, замкнутися, та повністю відмовитися від спілкування з батьком.

– Ти ж знаєш, дівчатка насилу пережили наше розлучення. Знайомити їх з тобою буде помилкою! – Сергій намагався донести цю світлу думку до нареченої, але та не хотіла нічого чути. – Вони просто відмовляться зі мною спілкуватися! А я цього не хочу!

– І що ж ти пропонуєш? Поставити їх перед фактом нашого весілля? – Підвищила голос Алла. – А ти не думаєш, що так ти зробиш лише гірше? Чи ти одружуватися передумав?

– Нічого я не передумав, заспокойся! – Чоловік підсунув стілець і притягнув жінку у свої обійми. – Але до цієї події ще півтора місяця, і за допомогою психолога, я зможу донести до них думку про зміни у моєму особистому житті якомога безболісніше.

– Я люблю своїх дітей, дівчатка для мене є центром всесвіту! І про це я тобі одразу сказав. Почекай трохи.

– Добре, – сіпнулася Алла, вислизаючи з обіймів. – Хочеш викинути купу грошей на психолога, – зневажливо скривилася жінка на останньому слові, – будь ласка.

– Знайшли якогось шарлатана і слухаєтесь його порад. Тільки скажи, якщо цей твій психолог скаже, що дівчатка ще не готові до новин про наше весілля, що ти зробиш?

– Перенесу весілля на пізніший час, – миттєво відповів Сергій. Було видно, що він багато міркував про це. – Стан моїх дівчаток у пріоритеті.

– Ах, так… Гаразд.

Алла швидко вийшла з кухні, насамкінець голосно грюкнувши дверима. Своє невдоволення вона висловила лише цим, влаштовувати скандал вона не стала.

А чого вона цим досягне? Що вона може? Пригрозити, що покине Сергія? Ну так він просто повернеться до дружини, можливо навіть журитися не стане.

Ні, треба по-іншому діяти! Рита щось задумала! Напевно, цей психолог отримав хорошу суму і тепер співає те, що вигідно Сергієвій колишній.

Алла не дурненька, і упускати таку вигідну партію не збирається! І весілля відкласти теж не дозволить! Все буде так, як вона хоче!

Дві дівчинки, дванадцяти та тринадцяти років, поверталися зі школи. Вони не поспішали, насолоджуючись останніми теплими днями. Сестри жваво розмовляли, і були так захоплені, що навіть не помітили, що за ними спостерігають.

– Все з ними гаразд, – прошепотіла Алла, ховаючись за деревом. – Сміються, базікають… І де ж їхня травма? Я так і знала, що це гра!

Жінка не стала довго думати. Вона пішла назустріч сестрам, вирішивши, що зараз найкращий момент для знайомства.

– Доброго дня, дівчатка, – жінка видавила посмішку, сподіваючись, що має досить доброзичливий вигляд. Через цих дівчат її особисте життя висить на волосині!

– Добрий день, – обережно сказала Олена, відштовхуючи сестричку собі за спину. Вона зробила це машинально, аж надто не сподобалася їй ця перехожа, що так нахабно втрутилася в розмову. – Ви хто? І що вам від нас потрібно?

– Я? – Алла тицьнула вказівним пальцем собі в груди. – Я ваша майбутня мачуха. Хоча… мені не подобається це слово. Можете мене другою мамою називати, тим більше, що скоро ми бачитимемося дуже часто.

– Ви марите? – Досить неввічливо поцікавилася Олена, відчуваючи, як Ліза вчепилася в її руку. – Я чула, що у божевільних восени загострення, але не сподівалася це коли-небудь побачити на власні очі.

– Бачу, що Сергійко мені відверто брехав. Він постійно розповідає, які у нього добрі та виховані дівчатка!

– А насправді вам не завадить кілька уроків ввічливості! – Алла була за крок від того, щоб загарчати на дівчаток. Вона вмовляла себе бути терпимою.

– Ми з вашим батьком одружуємося через півтора місяця, і це факт. Ви можете йому зателефонувати. Він підтвердить.

Олена не хотіла вірити цій дивній жінці, але та впевненість, з якою вона говорила, викликала побоювання. Дівчинка дістала телефон, та набрала номер батька.

– Скажи, що це все брехня, і ти не збираєшся одружитися! – випалила дівчина, щойно почула батькове алло. – Тут якась жінка, вона називає себе твоєю нареченою! Вона бреше, так?

Відповіддю їй була тиша. І ця тиша говорила багато про що. Олена зрозуміла, що жінка не бреше. Що весь цей час брехав батько, який стверджував, що нічого в його житті не змінилося, і що ніхто, окрім них, йому не потрібен. І переможна усмішка жінки теж багато про що говорила.

– Все не зовсім так… Я… Вона… – чоловік не міг знайти слів.

– Я тебе ненавиджу! – прокричала дівчинка. – Ти брехун! Брехун! Брехун! Бачити тебе не хочу!

Схопивши сестру за руку, Олена рвонула у бік будинку. Її душили злі сльози, дихання перехоплювало, а гучні схлипи Лізи остаточно добили дівчинку. Як вони опинилися вдома, Олена вже не пам’ятала.

– Якого дідька ти сунулася до моїх дітей! – Чоловік увірвався в офіс, де працювала Алла, і з порога почав на неї кричати, не звертаючи уваги на очманілі погляди співробітників. – Тобі було ясно сказано – треба зачекати! А ти? Ти що влаштувала!

– Сергію, не кричи! Я хотіла, як краще… Хотіла, щоб дівчатка до мене звикли… – залепетала злякана жінка. У такому стані Сергія вона ще ніколи не бачила. – Вони й так про все б довідалися…

– Стули пельку! Бачити тебе не хочу! Свої речі забереш у консьєржа, ключі віддаси йому ж!

Сергій залишив установу, не чекаючи, поки його виведе охоронець, що прибіг на шум. Чоловік був до безумства злий, адже його дівчатка пережили величезний стрес лише через те, що Алла не захотіла чекати.

Нічого, він зможе втішити їх. Він повернеться додому, перепросить Риту, і вони знову стануть однією родиною. Він зробить все, заради своїх коханих доньок.

Мабуть, особисте щастя не для нього. Як він міг покинути родину, заради такої недолугої егоїстки? – це питання й досі не давало йому спокою.

Але, що зроблено, те зроблено. Потрібно виправляти свої помилки. І, як він вже переконався, це буде досить складно. Але здаватися – це не для нього…

КІНЕЦЬ.