Після багатьох років я вирішила спробувати пожити разом із чоловіком. Однак ми змогли протриматися лише два тижні.

У свої 59 років я познайомилася з чоловіком, який незабаром запропонував мені жити разом.

Після 15 років розлучення, без серйозних стосунків, я вирішила зважити всі «за» і «проти» і дати цьому шанс.

На перший погляд, він здавався порядним і акуратним чоловіком. Ми поговорили й дійшли згоди, що краще буде жити на моїй території. Так ми й почали наше спільне життя. Спочатку все було, як у казці, але незабаром усе перетворилося на справжній кошмар.

Я працювала на заводі з доволі важким графіком. Мій «коханий» був сам собі начальником: прокидався, коли хотів, йшов і повертався, коли йому заманеться.

Усі домашні обов’язки, включаючи прибирання та готування на вихідних, лягли на мене.

Щонеділі я готувала їжу на тиждень, а коли поверталася з роботи виснаженою, знаходила гору брудного посуду в раковині. Варто було мені зробити зауваження, як він одразу ображався, тому з часом я просто перестала щось казати.

Одного разу я попросила його помити вікна. Він відмовився, заявивши, що це «суто жіноча справа».

Щоправда, одного дня, повернувшись додому, мені здалося, що в квартирі прибрано. Але це було лише на перший погляд – він пропилососив і витер пил лише на тих місцях, які видно.

Можливо, хтось скаже, що я занадто багато вимагала, але з часом я зрозуміла, що він мені взагалі не потрібен.

Для чого? Я сама забезпечую себе, ходжу на роботу, готую, прибираю, купую продукти. А він просто живе у комфорті, який я створюю, нічого не даючи натомість.

Одного разу я не витримала й висловила йому все, що накопичилося. Знаєте, що він мені відповів?

Зовсім спокійно сказав, що це не його житло, а він тут просто гість!

І що купувати щось для дому – це виключно мій обов’язок.

Ось так я прожила з цим чоловіком два тижні.

Тепер я впевнена – цього мені вистачить на все життя.

Як ви вважаєте, чи правильно зробила жінка, розірвавши стосунки з таким чоловіком?

КІНЕЦЬ.