Сашко повернувся додому та застав дружину перед дзеркалом. Вона приміряла нову дублянку.

Крутилася і крутилася, роздивляючись своє відображення. Виглядала такою щасливою та задоволеною. Ось тільки в нього одразу зіпсувався настрій.

– Рито, ми ж домовилися, що тобі не потрібна дублянка! – похмуро сказав він.

– Сашко, твої аргументи мене не переконали! – нахабно відповіла йому вона.

Буквально кілька днів тому його прекрасна співмешканка оголосила, що їй терміново потрібна дублянка, хоча надворі вже кінець лютого. Головною причиною її «хочу» стало:

– В Оленки така, я теж хочу!

Чоловіка це не влаштувало. Він пояснив, що в неї й так достатньо нових речей.

Є і теплий пуховик, кілька курток, і п’ять пар взуття. Голою і босою вона точно не була.

Але Оленці чоловік купив, отже, і їй терміново треба. Сашко та Рита зустрічалися цілий рік, коли він запропонував їй жити разом.

Рита якраз закінчила ВНЗ нещодавно. Настав час влаштовуватися на роботу та починати доросле життя.

Та й батьки вже збиралися зняти її зі своєї шиї. Досить утримувати доньку, настав час їй і самій про себе подбати.

Олександр був упевнений, що Рита стане йому гарною дружиною, але спочатку хотів пожити разом хоча б півроку, щоб переконатися, що робить правильний вибір. Минуло лише кілька місяців, а Рита не втомлювалася його розчаровувати.

– Рита, що означає, не переконали? Ти за які гроші її купила? Сподіваюся, що не з моєї карти?

– Ні, звичайно, ти ж її в мене забрав, скупий. Я кредитку у банку взяла собі!

Дублянка ця коштувала трохи понад п’ятнадцять тисяч. Заробляла Рита всього 20 тисяч на місяць. Про що вона думала?

– А як ти збираєшся свій кредит погашати?

– Там спочатку навіть відсотки платити не потрібно. Я вирішила з трьох зарплат відкласти та погасити борг. Так що не хвилюйся, я і без тебе впоралася.

– Серйозно? Впоралася, а на що ти житимеш, доки борг погашаєш? Чи ти думаєш, що тобі грошей вистачить?

Рита посміхнулася йому своєю найкрасивішою усмішкою, поплескала віями і сказала:

– Мене чоловік годуватиме!

Така задоволена. Так добре все спланувала. Прямо диво.

– А ти що заміж вийшла? Хоч би мене попередила!

Рита ображено надула губи й хмикнула.

– Любий, ну ми ж живемо разом, отже, ти тепер мій чоловік. Я не ображатимусь на тебе за те, що не дозволив мені купити дублянку. Але ж голодною ти мене не залишиш?

– Рито, ну, по-перше, я поки що тобі не чоловік, а співмешканець. І навіть спільне життя передбачає довіру та розуміння. Мені здається, між нами вона відсутня.

– Сонечко моє, оскільки ти щодня спиш зі мною в одному ліжку, значить, ти автоматично мій чоловік! Подобається тобі це чи ні! Я розумію, тобі здається, що останнім часом я занадто багато витрачаю, але ж я роблю все це не заради себе!

Рита і справді витрачала надто багато. Як тільки вони почали жити разом, вона почала ходити в дорогі салони краси, захопилася косметологією, робила собі там модні процедури – губи підколола, вії наростила, волосся зайве з усього тіла прибрала, від вигаданих зморшків позбулася. А ще на антицелюлітний масаж щотижня ходити почала. Наче вона раніше була негарною!

– Кохана, а тобі корона не тисне? Чи ти вирішила, що коли спатимеш зі мною в одному ліжку, то можеш витрачати всі мої гроші тільки на себе? У мене, бач, і свої витрати є!

– Ой, та які там у тебе витрати. І взагалі ти маєш свій бізнес! Не скупий. Он, Оленці чоловік ні в чому не відмовляє. Повчився б у нього!

Сашко розумів, що настав час закінчувати цю розмову, а може, й ці стосунки. Його «королева» перейшла всі рамки пристойності та непристойності теж.

– Оленка твоя одружилася з багатим папіком, який у бізнесі вже років двадцять. А я тільки початківець. У мене поки що вкладень більше, ніж чистого прибутку.

Якщо я хочу розвивати свій бізнес, то мені потрібно враховувати свої витрати. З тобою не виходить. Ти це можеш зрозуміти?

– Любий, я в тебе вірю! У тебе все вийде. Через двадцять років ти будеш багатшим за чоловіка Оленки! – кокетливо сказала Рита.

– Як тобі моя дублянка нова?

– Ніяк, мені не подобається. І надто дорога. Мені здається, що ти маєш її повернути в магазин!

Рита витріщила очі від подиву. Чого ще надумав її «чоловік»!

–  І що я скажу? Що не підійшла? Чи чоловік не дав грошей? Ох уже ні!

Сашко жив у квартирі, яку взяв до розстрочки. Бізнес він відкрив, взявши кредит у банку. Він думав, що знайшов собі адекватну дівчину із простої сім’ї, адже коли вони тільки зустрічалися, а не жили разом, вона раділа походу в кіно та букету ромашок.

А щойно переїхала до нього, ніби з ланцюга зірвалася. З одного боку він розумів, де собака закопана.

Дівчата в її офісі тільки й робили, що хизувалися новими вбраннями та вихвалялися покупками коштом багатих чоловіків чи коханців.

Вона швидко потрапила під їхній вплив і стала схожою на подруг. Ось тільки Олександра це зовсім не влаштовувало.

– Рито, тобі треба було заздалегідь подумати, що ти скажеш, коли повертатимеш дублянку! Це не мої проблеми! – наполягав він.

– Я вже фотку в інстаграм виклала. Усі дівчата з роботи її оцінили. Чекають на мене в понеділок у ній! Їм що скажу?

– Ще раз повторюся, це не мої проблеми! Тобі час зрозуміти, що ти не дочка і не дружина олігарха. Я й так дуже довго терпів твої витівки, тому й карту відібрав у тебе.

– Ой, та гаразд! Ти просто на білизну грошей затиснув! Тому й забрав!

– То ти її купила за 8 тисяч. Там тканини майже немає, одні гумки, а коштує дорожче, ніж вся моя білизна в комоді.

– Я ж хотіла бути для тебе гарною, як ти не зрозумієш? – ображено сказала Рита.

Останнім часом Сашко її дуже дратував. Він став таким жадібним. Постійно шкодував на неї грошей. Начебто був жебраком, а не бізнесменом.

Подруги їй раз у раз говорили на роботі, що не можна давати чоловікові розслаблятися, тоді він тільки виграє. У нього буде, чого прагнути.

Але видно з її «чоловіком» усі їхні хитрощі не працювали.

– Загалом, Рито, вчинимо так. Або ти повертаєш дублянку в магазин, або сама утримуватимеш усі ті місяці, поки виплачуєш кредит!

Такого повороту вона точно не очікувала, але й утихомирити свою гордість не могла.

– Так, без проблем. Десять віддаватиму за дублянку, й десяти мені на місяць легко вистачить. Ти, мабуть, забув, я з колишніх студентів! Заощаджувати вмію! – сказала вона з викликом.

– Проте пам’ятай, що на роботу я більше тебе возити не буду щодня. Дублянка тепла, мерзнути на зупинках не будеш. За комуналку за місяць я плачу 6 тисяч, дві тисячі з тебе. І про подарунки на цей час забудь! Як і про походи в кафе чи кіно зі мною! Сама радуватимеш себе!

– Тоді ти можеш забути про моє тіло! Ти до нього не торкнешся, доки я не погашу кредит! – зухвало відповіла йому співмешканка.

Ображена Рита голосно грюкнула дверима спальні і пішла, навіть вечерю Саші не підігріла. Як і не приготувала, але до цього він уже звик. Зазвичай готував сам чи замовляв щось додому.

У понеділок вранці, коли Рита прийшла на роботу, то насамперед поскаржилася подругам на те, як її чоловік тисне, а у відповідь почула багато всього цікавого. Жаль, Оленки не було, хотілося і її послухати.

– Ой, я б після такого одразу розлучилася! І тобі, люба, не раджу затримуватись з таким чоловіком. Все одно нічого путнього не вийде з нього. Тільки час даремно втратиш! – сказала Катерина, мати двох дітей, яка була заміжня з головним у їхньому офісі.

– Так, точно. Не дай боже від такого ще й мати дітей! Буде на дитину кожну копійку жалкувати! – погодилася з нею Оленка.

– Це ж треба! Через дублянку такий скандал закотив! Наче пані. Він хіба не чув, що коли з жінкою живеш, то треба витрачати гроші на неї! – обурилася Світлана, яка вже десятий рік була коханкою одного заможного чиновника.

Рита все кивала, слухаючи думку подруг. Їй здавалося, що вони мають рацію. Сашко її просто недостойний.

Жінки базікали та зовсім не помічали літню жінку, яка домивала підлогу в коридорі. Вона підійшла до Рити, коли інші панянки розійшлися, хитро їй усміхнулася і сказала:

– А дай мені номер свого Олександра!? У мене онука молода та гарна. Тобі не потрібний, а їй такий чоловік стане в пригоді!

– Щось ви швидко на мені хрест поставили, тітко Марія! Чого ви взяли, що він мене покине? – запитала Рита, – від таких, як я, не йдуть!

– Так уже пішов, лишилося тільки речі тобі зібрати і на вулицю випхати. Подивлюся я, хто з твоїх подруг тебе прихистить, коли ти одна по місту бродитимеш, голодна і холодна. Нікому ти не потрібна, дівчинко. Та й самій собі, мабуть, не потрібна, якщо хорошого чоловіка не цінуєш. Адже я про твої забаганки вже другий місяць слухаю.

Наче королева стала. Це дівки наші тебе пихою заразили. Тільки ось ти себе з ними не плутай. У них тил за плечима – це їхні батьки. Та й самі вони тут не перший рік працюють. Зарплата вдвічі більше, ніж у тебе.

Адже ти тут як стажистка. Більше ніж на пів року такі тут не працюють. У Катерини, он, батько головний лікар у приватній клініці. У Світлани батьки адвокатську контору тримають. У Оленки той тато у раді сидить.

Він їй і квартиру придбав і грошима допомагає. Тільки ось не знає, що дочка за його спиною робить і в якій ролі живе. А в тебе хто батьки? Адже я багато чула, багато знаю.

Усі бовтають і за спиною у тебе посміюються. Мама твоя в школі працює, батько на заводі. На життя їм вистачає, ось тільки дорослу доньку їм не потягнути. Особливо із такими забаганками.

Тобі тут подарунок долі на голову впав, чоловік люблячий і цілеспрямований, а ти ніс повертаєш. Ти сама хто? Працюєш за копійки, а рота відкриваєш, ніби мільйонами орудуєш. Загалом, ти як кидати свого надумаєш, номер його мені дай, будь ласка. Чого хорошому чоловікові пропадати?

Сказала вона все це і пішла. Рита спочатку їй хотіла плюнути в обличчя. Як посміла її якась прибиральниця розуму вчити! А коли дослухала, то їй і самій стало страшно.

Адже кине її Сашко, кине. І правий буде у всьому.

Рита ледве дочекалася кінця робочого дня, щоб побігти в магазин і повернути ту дублянку. Добре хоч не встигла на ній пляму поставити.

Хіба що етикетку зрізала, але назад на місце повернула так, що не помітиш. Були в неї і справді свої таланти зі студентських часів.

Сашко якраз готував вечерю, коли Рита повернулася додому у своєму пуховичку. Довгий, теплий та ще й модний. Він мовчав, нічого не говорив.

Вона сама зайшла на кухню, очі в підлогу опустила.

– Любий, пробач мені, будь ласка, я така дурна! – сказала вона з винною усмішкою.

З того дня вони разом обговорювали витрати. Рита пообіцяла, що заспокоїться та перестане жити на широку ногу. А ще вона вирішила змінити роботу, щоби більше не піддаватися провокаціям псевдо подружок.

КІНЕЦЬ.