Моя мама живе в райцентрі, містечко зовсім маленьке, ціни високі, а вибору в магазинах немає. Тож раз на тиждень я скуповують в гіпермаркеті, беру різні делікатеси та везу мамі. Мені спокійніше, коли в неї повний холодильник.

Та якось я приїхала через два дні після закупів і побачила, що їсти вже нічого.

– Мамо, невже ти все з’їла?

– Та ні, доню. То Галя з дітьми забігала. Так на ті смаколики дивились. Як я могла не дати?

– Але ж я тобі купувала.

– Нічого, не переймайся. В мене картопля є і сало.

Галя  – то сусідка мами, донька її покійної подруги.

Вона багато років жила в Донецькій області, там заміж вийшла. А після початку війни приїхала в батьківську хату. Чоловік там залишився, хто знає, чим займається.

В неї троє дітей. Старший вже досить дорослий, та не хоче ні вчитись, ні працювати. Та й сама Галя вдома сидить, допомогу отримує, як переселенка, хоча й у свою хату приїхала. Її молодшій донечці вже 9 років, самостійна дитина. От вони й користуються добротою моєї мами. Вона мені врешті зізналася, що сусіди так щотижня набіги роблять.

Тоді я вирішила поспостерігати. Кілька тижнів приїжджала – і та сама картина. Через два дні в неньки порожній холодильник. Вже хотіла йти розбиратись, та мама почала вмовляти не влазити. Мовляв, шкода дітей. Але я ж мені ці продукти не просто так дають. Я важко працюю, щоб заробити на них.

І от нещодавно я якраз привезла мамі продукти до свят, сиджу, спілкуюсь з рідною й тут заходить Галя. Вона почала роздивлятись продукти, які я розклала на столі.

В холодильник в моїй присутності не наважилась вона лізти, але раптом сказала:

 – Ой, а мої діти такої ковбаси не їдять!

  – Це ж не для них!

– Слухай, купи моїй Насті чоботи в місті. Там стільки магазинів, можна щось підібрати не за всі гроші.

– А що вам заважає поїхати до міста? Діти не плачуть, дорослі вже чи хочете, щоб я свої гроші видала?

Вона почервоніла, а тоді сказала:

– Невже тобі важко допомогти?

– А вам мама мало допомагає? Перестаньте в неї харчі брати. Майте совість, стару жінку об]їдати!

Страшенно Галя образилась. Згодом сказала мамі, що вона жахливо дитину виховала. Мама каже, що дарма я так, їй продуктів не шкода.

Але я не розумію, чому маю годувати дармоїдів?

А ви як гадаєте?