У моєї найкращої подруги було весілля, і я, здається, чекала на цей день навіть більше, ніж вона.

Заздалегідь підготувалася: обрала красиву сукню, зробила зачіску, манікюр підібрала під колір вбрання. Все виглядало розкішно. У призначений час я прийшла до її будинку, готова святкувати.

Але замість привітань і святкових моментів мама нареченої завела мене на кухню. На столі я побачила шматок масла, банку з ікрою та батон.

— Поки зроби бутерброди: намаж маслом, а зверху виклади червону ікру, — сказала вона.

Отак і вийшло, що я прийшла на свято, а мене одразу залучили до роботи. Вибору не було, довелося братися до справи. Щоб не забруднити свої прикраси, я зняла кільця, браслет і годинник.

Тільки ось масло виявилося замороженим, ніби його щойно з морозилки дістали. Батон був свіжим, через що дуже кришився. Я ледве нарізала його, а масло поставила на батарею, сподіваючись, що воно трохи розтане.

У підсумку масло все одно довелося різати шматочками, але зверху я акуратно виклала ікру, замаскувавши всі недоліки. Виглядало цілком пристойно.

Трохи згодом прийшла наша спільна подруга Катя. Її також направили на кухню, давши завдання приготувати канапки з маслинами, ананасами та зубочистками.

— Я що, куховарка? Ми ж на свято прийшли, а не працювати на кухні! — обурювалася Катя, щойно мама нареченої вийшла.

Але, як і мені, їй довелося виконати доручення. Ми закінчили все якраз до приходу нареченого.

Свято продовжилося конкурсами та веселощами. Приготовані нами закуски гості розмели за кілька хвилин, і всі залишилися задоволеними.

А загалом, така манера мами нашої подруги була звичною. Коли ми ще навчалися в школі та приходили до них у гості, вона теж знаходила для нас справу.

Наприклад, приносила тазик з яблуками й просила їх почистити, бо їй треба для варення. Або давала картоплю, яку слід було почистити «заодно».

Так, це часто дратувало, але, з іншого боку, тепер ми завдяки цим «тренуванням» швидко справляємося з будь-якими кухонними завданнями!

КІНЕЦЬ.