Одного ранку, ще до світанку, перукарку Марту розбудив телефонний дзвінок від розлюченої жінки, яка питала у неї про людину на ім’я Максим.

Марта, спантеличена тим, що в її житті немає ніякого Максима, жартома повідомила, що він спить, і повісила слухавку.

Але потім, не в силах заснути, Марта почала мучитися цікавістю з приводу дзвінка та намірів тієї жінки.

Наступного ранку вона завела будильник на 4 ранку і передзвонила по тому номеру, вдавши, що перебуває з Максимом.

Взаємодія була короткою і цілеспрямованою, послуживши уроком для настирливої жінки, яка дзвонила.

Незважаючи на те, що проблема здавалася начебто вирішеною, за кілька днів жінка зателефонувала знову, наполегливо вимагаючи поговорити з Максимом.

Цього разу Марта твердо сказала, що жодного Максима в її житті не існує, і вимагала, щоб її більше не турбували.

За кілька місяців до салону Марти зайшов чоловік на ім’я Максим, щоб просто підстригтися. Він повідомив, що приїхав з іншого міста і сміливо запросив Марту на вечерю.

Проте Марта відмовилася, побоюючись можливих наслідків. Збіг імені та дзвінків заінтригував жінок, але вона зберігала дистанцію, не відступаючи від принципу не спілкуватися з одруженими чоловіками.

Тоді Максим пояснив, що він удівець, і це пом’якшило позицію Марти: вона погодилася піти з ним на прогулянку до парку, розцінивши ті дзвінки, як провісники долі.

Вони зустрічалися два місяці, і коли Максимові довелося повернутися до рідного міста, він запропонував Марті поїхати з ним.

Зважаючи на стан здоров’я та необхідність зміни клімату, рекомендованого лікарями, Марта побачила у цьому чудову можливість – пожити на березі моря.

У результаті вона залишила квартиру доньці і рушила в дорогу, скориставшись шансом змінити своє життя в 55 років – знайшовши несподіване щастя та новий старт.

КІНЕЦЬ.