– Що вона в тебе кричить постійно?! — сердито гаркнула на невістку свекруха, коли внучка почала плакати.

– Говоріть тихіше, будь ласка. Ви ж лякаєте Настю, — попросила невістка свекруху.

– Я у себе вдома! Хочу – голосно говорю, хочу – взагалі не говорю. Вказувати ти ще мені будеш! — заявила Марина Аркадіївна, — може, дівка твоя хвора, раз кричить постійно?!

***
Христина та Олександр одружилися, коли дівчина навчалася на п’ятому курсі в університеті, а він лише рік, як отримав диплом.

Після захисту диплома у Христини з’явилася дочка — попрацювати ніде дівчина не встигла і, відповідно, допомога на дитину була мінімальна.

Олександр, щоб утримувати сім’ю, подався в далекобійники. Жили Олександр, Христина, їхня донька Настя та кіт Тіма на орендованій квартирі.

– Ну, що ви по чужих кутках поневіряєтеся і якійсь чужій тітці гроші віддаєте? Переїжджайте до мене! — запропонувала якось Сашку, Марина Аркадіївна.

– Мамо, та я не знаю… Ми вже звикли якось окремо жити, — без особливого ентузіазму сприйняв пропозицію матері чоловік.

– Звикли вони… Переїжджайте, говорю! Краще мені гроші віддаватимете, які за оренду платите. І мені буде легше. Бо знаєте, яка квартплата велика? Плачу за повітря — дві кімнати порожні стоять, — продовжила вмовляти Марина Аркадіївна.

– У нас Настя ночами такі концерти може закочувати. Адже спати заважати буде вам, — включилася в розмову Христина.

– Ось я вам і допоможу з нею! Все, кажіть власниці квартири, що останній місяць у неї живете і потихеньку перевозьте речі до мене, за всіх вирішила свекруха.

За півтора тижня молода родина переїхала до свекрухи. Переїзд дався молодим непросто: виявилося, що навіть за нетривалий час спільного проживання вони встигли придбати величезну кількість речей.

– Ну куди вам стільки всього? Тепер зрозуміло, куди вся твоя зарплата відлітає, синку. Ось на весь цей мотлох! — заявила свекруха, коли Сашко із Христиною перевезли останню партію речей.

– Це все потрібне! Так, Христя? — трохи з іронією промовив Олександр і обійняв дружину.

– Так, потрібне! – відповіла Христина.

– Ну, звичайно, не свої ж гроші витрачаєш, чоловік ще заробить, — невдоволеним тоном сказала Марина Аркадіївна.

Христині дуже не сподобалися слова свекрухи, але сказати про це ні їй, ні чоловіку жінка не наважилася.

***
Наступний ранок після переїзду почався для Христини знову з невдоволення свекрухи. Цього разу “завинив” кіт.

– Я на котячі стрибки з п’ятої ранку не погоджувалася! — висловила невістці Марина Аркадіївна.

– Тіма до Вас у кімнату вночі прийшов? — спитала свекруху Христина.

– Ні, звичайно. Ще б я кота твого до себе в кімнату пустила! – Підвищила голос жінка.

– Як він тоді вам нашкодив? – Спробувала з’ясувати Христина.

– Я встала води попити, а він тут як заметався коридором. Як шалений скакав! І потім через його перегони, я так і не заснула, — розповіла свекруха.

– Марино Аркадіївно, Тіма поки ні до вас, ні до вашої квартири не звик, ось і сполошився вночі, мабуть, — виправдовувала кота Христина.

– Привезли головний біль… Навіщо він вам здався?! — пирхнула у бік невістки Марина Аркадіївна і вийшла з кухні.

Христині тоді хотілося зібрати речі та терміново переїхати назад на орендовану квартиру. Але від цих думок її відволік плач дочки — Настя прокинулася і мати поспішила до своєї дитини.

Христина весь день займалася донькою та розбором речей, а Олександр їздив по магазинах — чоловікові скоро треба було їхати в рейс і перед цим він хотів ґрунтовно забити холодильник продуктами, щоб Христині та матері було простіше за його відсутності.

Так у побутових турботах, і пролетів день. Нормально поговорити чоловік та дружина змогли лише ввечері.

– Ну, як у вас з мамою справи? – поцікавився Сашко.

– Та ніби нічого. Тільки догану за Тіма отримала, – розповіла чоловікові Христина.

– Звикне мама до кота, не хвилюйся, — заспокоїв дружину чоловік.

– Сподіваюся, — зовсім невесело відповіла жінка.

– До речі, Христя, я мамі гроші за квартплату за місяць віддав. Вона попросила. Тобі вистачить грошей на життя на вас із Настею до мого повернення? – Заговорив про фінанси Олександр.

– Повинно вистачити, — зовсім без сил, відповіла Христина.

***
Через два дні рано-вранці Олександр поїхав у рейс. І тут й почалося для Христини пекло на землі.

– Господи, божевільна якась – з ранку почала обурюватися свекруха, – покажи її лікареві! Не може здорова психічно дитина кричати 24 години на добу!

– Марино Аркадіївно! — хотіла щось сказати Христина, щоб поставити свекруху на місце, але не знайшла що.

– Я давно Марина Аркадіївна. А ти Настю лікареві покажи. Мені хвора онука не потрібна! — не вгамовувала свекруха.

Христина нічого більше не відповіла і закрилася в кімнаті з дочкою, яка плакала. Абияк заспокоївши дитину, Христина тихенько заплакала сама.

Просидівши до обіду в кімнаті, Христина почала збиратися з дитиною на прогулянку.

Швидко прослизнувши повз свекруху, що дивилася телевізор, жінка вийшла з квартири з дочкою та коляскою. Йдучи на прогулянку, Христина й уявити не могла, який сюрприз її буде чекати після повернення.

Повернувшись, Христина застала кілька своїх дорожніх сумок у коридорі перед квартирою свекрухи.

Жінка спробувала відкрити вхідні двері ключем, але не вийшло — двері були зачинені зсередини.

Христина почала дзвонити у дзвінок і стукати у двері. Через деякий час свекруха все ж таки відчинила двері:

– Що тобі треба? Що ти дзвониш?

– Марино Аркадіївно, що відбувається? Чому мої сумки у коридорі? – тремтячим голосом запитала Христина.

– Бо сумки твої, а квартира моя, — відповіла свекруха.

– Ви знущаєтесь? Марино Аркадіївно, можна ми ввійдемо? – Спробувала увійти у квартиру Христина, але отримала відсіч від свекрухи.

– Ти тут не житимеш! Ти мені тут не потрібна! – констатувала Марина Аркадіївна.

– Тобто Ви мене з Настею, з Вашою онукою виганяєте практично в ніч надвір? – не витримала і закричала Христина.

– Так. Маю право, — була незворушна свекруха.

– Ви при своєму розумі? Мені треба забрати документи та речі. Впустіть мене забрати мої речі, – зі сльозами на очах говорила Христина.

Поки жінки з’ясовували стосунки, прокинулася й заплакала Настя.

– Знову вона кричить. Ну точно лікувати треба! – закотила очі Марина Аркадіївна, – зараз я тобі документи твої винесу. Ну а речі ось… вже твої та Настьки стоять.

І свекруха знову зачинила двері до квартири. Христина стояла на сходовій клітці в сльозах, намагаючись при цьому якось вгамувати дочку, яка теж плакала.

На шум визирнула одна із сусідок. І саме в той же час Марина Аркадіївна теж відчинила двері, щоб віддати невістці теку з документами.

– От бачите, яка у мене скандалістка невістка? — звернулася до сусідки Марина Аркадіївна.

Сусідка похитала головою і зачинила двері назад. Ну а свекруха віддала невістці теку з документами й теж зачинила двері.

– А Тіма, кіт мій? – прокричала Христина.

– Я його надвір випустила, — відповіла Марина Аркадіївна з-за дверей.

Христина ридала в голос. Трохи заспокоївшись, вона почала перевіряти документи та виявила, що грошей на життя, які теж лежали з документами, немає.

Жінка почала знову дзвонити й стукати у двері свекрухи. Але ніхто їй більше двері не відчинив і нічого не відповів.

Христина спробувала додзвонитись до чоловіка, але абонент був недоступний. Так іноді бувало, не на всіх ділянках траси добре ловить зв’язок.

Жінка абияк завантажилася в ліфт з коляскою та частиною сумок. Спустивши частину сумок на перший поверх, Христина піднялася назад на поверх свекрухи на ліфті та забрала решту сумок.

Потім жінка дісталася лави біля під’їзду і сіла на неї. Іти Христині було нікуди — її батьки жили в іншому місті, грошей із собою майже не було — все забрала свекруха.

Що робити, жінка взагалі не розуміла. Вона тільки крізь сльози намагалася кликати свого кота Тіму, якого свекруха вигнала надвір. Але котика поряд так і не з’явилося.

Абияк зібравшись з думками, відійшла від шоку, Христина вирішила зателефонувати своїй колишній одногрупниці, з якою дружила, і попросити про допомогу.

Так на якийсь час Христину з донькою прихистили чужі люди — та сама одногрупниця та її батьки. Батько подруги на машині приїхав за Христиною та Настею та доставив їх до себе додому.

Христина того ж вечора зателефонувала своїй матері та все розповіла. Батьки переказали Христині гроші на квиток і вже наступного дня вона з донькою вирушила додому до мами та тата.

За цей час і Олександр, звичайно, вийшов на зв’язок. Він лютував, подзвонив своїй матері та посварився з нею.

Повернувшись із рейсу, Сашко знову винайняв квартиру та перевіз речі від матері. А потім забрав дружину та дочку від тестя та тещі.

***
Минуло десять років. Олександр та Христина жили вже у своїй власній квартирі, а у їхньої доньки Насті з’явився братик Єгор, якого свекруха ніколи не бачила.

Зі свекрухою Христина не спілкувалася і дітям не дозволяла. Олександр же зрідка зідзвонювався з матір’ю, але і він не міг вибачити їй того, як вона вчинила з його дружиною та дочкою.

Якось Олександру зателефонувала сусідка його матері та розповіла, що у Марини Аркадіївни трапився інсульт. Якийсь час свекруха провела у лікарні, а потім її виписали додому.

Жінка практично не могла ходити та засліпла на одне око, мова теж була порушена — розмовляла Марина Аркадіївна тепер важко.

Однак навіть у такому стані вона спромоглася дати зрозуміти синові, що розраховує, що вони з Христиною заберуть її до себе.

– Ноги твоєї матері в нашому домі не буде! Хоч як нехай їй погано! Їй до мене справи не було, коли вона мене з немовлям на руках у ніч виганяла. От і мені тепер на неї все одно! — озвучила чоловікові свою позицію щодо нагляду за свекрухою Христина.

– Я розумію, – відповів Олександр.

– Нехай у будинок для літніх людей їде, — пробурчала Христина.

– Перед сусідами незручно, Христино, — заперечив Сашко.

– О! Так от нехай Марина Аркадіївна відпише квартиру сусідці, а та за нею натомість наглядає! – Запропонувала Христина.

– Думаєш? – перепитав Олександр.

– Так! Мені та моїм дітям точно квартира твоєї матусі не потрібна, в мене тільки негативні емоції викликає все, що зв’язано с твоєю матусею. І дізнаюсь, що ти хоч копійку з родини потягнув на матусю – розлучуся! – різко обірвала чоловіка Христина.

– Поговорю із сусідкою, — відповів чоловік.

Так все і вирішилось, сусідка абияк доглядала свекруху, та постійно скаржилась на погане ставлення до неї, але ж вона на таке тільки й заслужила.

Ставте вподобайку та залишайте коментарі, які ваші думки з цього приводу?

КІНЕЦЬ.