У сумочці Наталки розривався мобільник. Дівчина розрахувалася за покупки на касі в магазині та на виході дістала телефон. Дзвонив батько.

“Давно він не цікавився моїми справами, місяці зо три як не дзвонив…” – подумала про себе Наталка і набрала батька, щоб передзвонити.

– Привіт, дочко! Ось вирішив дізнатись, як твої справи? – бадьорим голосом сказав чоловік.

– Нормально… – невизначено відповіла Наталка, подумавши, що навряд чи тато дзвонить просто так, може щось трапилося.

– А в Антона що новенького? – Запитав батько. – Як ви живете? Дітей ще завести не надумали? Все ще не хочете порадувати мене онуками?

– Ми з Антоном розлучилися, тату, – повідомила Наталка таким тоном, ніби говорила не про розлучення з чоловіком, а про чоботи, що змарніли, або про зламану дрібничку.

– Як? Чому? А коли ти приїдеш загалом?

– Засипав дівчину запитаннями батько.

– Я вже два тижні в місті, тату, – сказала Наталка.

Батько одразу виявив бажання побачити дочку. Чи не в наказному тоні сказав, щоб максимум за годину була в нього вдома.

***
У дитинстві в Наташі була звичайна сім’я – мама, тато, вона і брат, який був молодший за неї на два роки. Батьки працювали, як усі святкували Новий рік та дні народження, заробили на трикімнатну квартиру, в якій і стали жити.

А коли Наталка закінчувала школу, мати й батько раптом вирішили розлучитися. Мама Наташі була жінкою владною, весь час командувала та вимагала від батька, щоб він робив усе так, як вона вважає за потрібне.

Про такі сімейні пари ще кажуть: “Чоловік – голова, а дружина – шия!”. Спокійний і поступливий чоловік підкорявся дружині, не сперечався і виконував її вимоги.

А потім раптом переглянув своє подружнє життя і схотів виконувати роль безсловесного бовдура. Батько зустрів іншу жінку, і вона була повною протилежністю його дружини – добра, дбайлива, яка вміє вислухати та поспівчувати.

Мати виставила чоловіка з однією валізою за двері. Але незабаром той прийшов і заявив, що хоче розміняти квартиру, щоб у нього теж лишилося якесь житло. Вони довго сперечалися, навіть лаялися, але розмін зробили.

Батько отримав кімнату у гуртожитку, а мати із двома дітьми залишилася у двокімнатній квартирі.

А потім Наташа вийшла заміж, поїхала жити до чоловіка до іншого міста. Брат теж поїхав від матері, потім одружився і купив своє житло в іпотеку.

І все було б непогано, якби мати Наташі не завела собі молодого, молодшого за неї на тринадцять років, співмешканця. Якось, приїхавши відвідати маму, Наташа запитала в неї:

– А тобі не здається, що Артем дуже молодий для тебе?

– Не здається! Я з ним нарешті відчула себе жінкою! Просто у хмарах літаю! – Закочувавши очі до неба, поділилася своїм пізнім жіночим щастям мати.

– Артем хоч і молодий, але дуже самостійний та рішучий, не те, що твій батько!

Наталці від цих слів стало неприємно, батька вона любила, хоч після розлучення майже не бачилася з ним. До Артема вона поставилася рівно, тільки з подивом відзначила, як у його присутності змінюється мати. Вона навіть говорила якось наспівуючи, ласкаво з легким придихом!

– Артемко, сідай швидше за стіл, я тебе погодую! Приготувала твій улюблений салат і м’ясо в духовці!

– Артемко, переодягни футболку, в шафі цілий стос чистих і випрасуваних лежить!..

– Артемко, відпочинь, подивися свою улюблену передачу по телевізору, а я поки що в магазин схожу, пінного тобі куплю…

Наташа нічого не казала матері, нехай живе, як їй подобається, та і яйця курку не вчать, як то кажуть. До того ж дівчина мала своє особисте життя, чоловік, стосунки з яким були непростими.

Через два роки шлюбу Антон раптом почав виявляти всі свої гидкі риси. Почав загулювати, випивати, а одного разу Наталя знайшла в його телефоні листування з якоюсь жінкою, яка дякувала йому за ніч і питала, коли вони знову побачаться.

Дівчина вирішила поговорити із чоловіком, відбувся грандіозний скандал, і Антон підняв на неї руку. Зраду й те, що чоловік підняв на неї руку, Наташа пробачити не змогла, подала на розлучення і поїхала до рідного міста, де залишилися батько та мати, які давно вже стали чужими людьми.

***
– Як же я радий тебе бачити, доню! – Вигукнув батько, побачивши на порозі Наташу. – Проходь швидше, Валентина вечерю приготувала, зараз годуватиме нас!

Батько виглядав задоволеним та щасливим. Його нова дружина теж вийшла зустріти дочку чоловіка, привітно посміхалася. Вечеряти розсілися за столом на невеликій кухні.

Наташа з подивом глянула на частування. Батько лише годину тому дізнався, що вона повернулася, а Валентина так швидко встигла накрити такий розкішний стіл.

Смажене курча займало почесне місце в центрі столу, а навколо нього стояли три салати, брускета, вазочка з маринованими огірками та помідорами, тарілка з нарізкою з ковбаси та сиру, а на підвіконні Наташа помітила великий торт у гарній коробці. Їй було приємно, що дружина батька так постаралася!

– Ну, пригощайся, доню, – запропонував батько поїсти страви Валентини. – І розповідай, як у тебе справи?

– Так собі, – відповіла Наталка, дивлячись, як Валентина накладає в її тарілку салат з овочів.

– Я так зрозумів, з Антоном щось не ладнається …

– Батько з цікавістю глянув на дівчину.

– Я з ним розлучаюся, – коротко відповіла Наталка, якій не дуже хотілося розповідати батькові про підлу зраду чоловіка і його удар по її обличчю.

– А що сталося? Він тебе образив?

Наталка опустила очі. На допомогу прийшла Валентина.

– Чого ти причепився до дочки? Хай поїсть гарненько! – сплеснула руками жінка. – Ти їж, Наталко, пригощайся!

– І справді, чого це я причепився… А живеш ти тепер, виходить, з матір’ю? – Не втримався від чергового питання батько.

– Ні, у подруги, – важко зітхнула Наталка.

Цю тему їй не хотілося торкатися ще сильніше, ніж обговорювати своє подружнє життя.

– Це ще чому у подруги? – брови батька полізли на лоба від подиву, і Наталці довелося все розповісти.

Її повернення до рідного міста мати сприйняла без ентузіазму, а коли дізналася, що дочка зібралася розлучатися з чоловіком, взагалі влаштувала виховний виступ.

– Що тебе не влаштовувало? Антон добре заробляє, ти не потребувала! І квартира у нього простора, молодці батьки, забезпечили сина житлом! Подумаєш, сходив ліворуч! А дістала його ти, треба вибирати висловлювання, вміти промовчати, а не влаштовувати скандал чоловіку! – Сказала Наталці мати.

– Як ти тепер жити зібралася?

– Як раніше, влаштуюсь на роботу… – відповіла дочка.

– А де ти житимеш? – втрутився у розмову молодий чоловік матері.

– Тут поки що… Потім винайматиму квартиру.

Артем скорчив невдоволену пику, і мати Наташі поспішила запевнити його, що це тимчасово, і вона сама допоможе дочці знайти житло. Дівчина ж у свою чергу дала зрозуміти матері, що й сама не горить бажанням жити в одній квартирі з чужим їй хлопцем.

– Тільки мені треба виписатись від Антона і прописатись тут. Адже я раніше в цій квартирі була прописана, – сказала Наташа.

Співмешканець матері насупився. Відкликавши мати Наташі на кухню, він висловив свою думку, не намагаючись навіть понизити голос, тож дівчина все чула.

– Спочатку пропишеться, а потім оселиться тут на офіційних правах. А незабаром приведе сюди нового мужика, потім дітей спланує… Я в цьому пеклі жити не збираюся! Якщо ти її пропишеш, я від тебе піду! – таким був ультиматум Артема.

Мати поговорила з донькою, підбирала якісь слова, щоб переконати ту в тому, що їй треба будувати своє життя самостійно, без її допомоги, що вони з Артемом не винні у розлученні доньки з чоловіком, що у них своє, щасливе життя і не треба їм його псувати! Того ж дня Наташа, навіть не залишившись переночувати, вийшла з квартири матері з валізою.

– А де ж ти тепер живеш? – Запитав, вражений вчинком колишньої дружини батько.

– Свєтка прихистила з чоловіком. Подруга моя шкільна, пам’ятаєш? – відповіла Наталка.

– Вони у невеликій двокімнатній живуть із двома дітьми. Мені диван на кухні виділили.

– Твоя мати, як була стервом, так і залишилася! – у серцях вилаявся чоловік.

– Отже, їдь до подруги та забери свої речі. Залишишся в нас, поживеш, доки не влаштуєшся на роботу і не захочеш з’їхати!

Чоловік глянув на свою дружину, та одразу ж кивнула головою.

– Звичайно, Наталко, негідно це, по чужих людях блукати, коли рідні люди є! – сказала Валентина.

– Зараз чай із тортом поп’ємо та їдь за речами. Поселишся поки що у вітальні.

Дівчини не було кілька годин. А коли вона повернулася, батько та Валентина посадили її на диван у вітальні.

– Наташа, ми з твоїм батьком тут подумали та вирішили подарувати тобі кімнату, яка дісталася батькові після розміну, – почала розмову Валентина. – Вона хоч і не дуже велика, але зручна. Ми туди воду провели, пральну машинку поставили та душову кабіну. Сусіди там добрі, охайні всі сімейні.

– Так, дочко, порадились і вирішили оформити на тебе документи. У цій кімнаті є й твоя частина! – підтвердив батько. – Тільки там поки що квартиранти живуть. Ми їх попередимо, і вони скоро з’їдуть.

– А як же ти без свого житла, тату? – Здивувалася Наташа. – Це ж твоя частка нашої колишньої трикімнатної квартири! Виходить, я тебе зроблю безхатнім?

Батько дівчини та його дружина Валентина переглянулись, на їхніх обличчях з’явились посмішки.

– Який же він безхатній, Наталю! Ми кохаємо одне одного і вже не перший рік живемо разом! Моя квартира давно вже стала нашим спільним будинком, так що ти можеш спокійно заїжджати в татову кімнату в гуртожитку, – Валентина дивилася на Наташу добрими, сяючими очима. – Ти ж для нас не чужа!

Підтримка та розуміння з боку батька та його дружини торкнулися Наталку до глибини душі. Мати завжди, при кожній нагоді поливала колишнього чоловіка брудом, повторюючи, що він відмовився від дітей, проміняв на чужу тітку.

Але виявилося, це вона забула про те, що має доньку, зробивши свій вибір на користь молодого співмешканця.

Ставте вподобайки та залишайте коментарі!

КІНЕЦЬ.