З Артемом ми зналися з дитинства, адже обидва народилися і виросли в одному селі. Наше село невелике, і тут, як завжди, всі про всіх усе знають.

Ми зустрічалися понад три роки, а потім вирішили одружитися. У нас було багато планів: після весілля переїхати до міста, знайти роботу, спочатку орендувати квартиру, а з часом подумати про придбання власного житла.

Весілля ми спланували ретельно: знайшли підходяче місце для святкування. Оскільки в селі на ресторани не витрачаються, великих витрат не було, і це здавалося зручним. Їхати в місто й залазити в борги не хотіли, а тепер я навіть рада, що не зробили цього, адже мій наречений утік з весілля.

Все сталося так, що вся округа ще довго обговорювала цю історію. Напередодні свята я поїхала до обласного центру, щоб купити гарну весільну сукню. Мама тим часом займалася продуктами й прикрасами.

Артем навіть частину грошей на підготовку дав зі своїх заощаджень. Весілля було заплановано на 17 липня. Ми запросили 40 найближчих родичів. Планували зранку розписатися в РАЦСі, потім зробити фотосесію, а після обіду зібрати гостей у будинку, який орендували для свята.

Однак за день до весілля, у п’ятницю, до нашого дому прийшла його мати. Вона заявила, що Артем не хоче одружуватися. Причина, за її словами, полягала в тому, що я відмовилася брати його прізвище.

Але ми з Артемом обговорювали це заздалегідь і вирішили, що міняти документи зараз немає сенсу, адже в селі немає відповідних установ, а їздити до міста постійно не хотілося.

Я впевнена, що справа зовсім не в цьому. Артем просто злякався відповідальності й майбутніх труднощів, які нам довелося б долати разом. Але я вірю, що ми б упоралися, адже багато пар починають із нуля і досягають успіху, працюючи разом.

Того ж вечора я зателефонувала всім гостям і повідомила, що весілля скасоване. З Артемом я не стала розмовляти — він навіть не наважився прийти особисто, а надіслав свою маму.

У понеділок я зібрала речі й поїхала в місто. Я вирішила розпочати нове життя, знайти роботу і повернути матері витрачені на підготовку гроші.

Артем просив повернути йому його частину коштів, але я цього не зроблю. Нехай це буде компенсацією за його боягузтво. Він не зміг навіть особисто поговорити зі мною, надіславши матір.

Це нерозумно — втратити стосунки через таку дрібницю, як прізвище. Але, схоже, Артем ще не готовий до створення сім’ї й дорослого життя.

КІНЕЦЬ.