Де гроші, які ти одержала з продажу бабусиної квартири? Де вона тепер житиме? Що мовчиш?

Катя три місяці тому дізналася, що її кохана бабуся залишилася без житла

– Ти що, мамо, знущаєшся? – вперше у житті підвищивши голос на матір, питала Катя, – Де гроші?

У тому, що трапилося, вона звинувачувала себе. Через проблеми з навчанням тимчасово перестала відвідувати бабусю та перестала її контролювати.

***
Якось увечері Каті зателефонувала бабуся і плачучи, попросила:
– Катруся, будь ласка, приїжджай! Це дуже терміново!

– Бабуся, що трапилося? – насторожилася дівчина.

– Приїжджай швидше, я боюся!

Катя викликала таксі та помчала за знайомою адресою.

Піднявшись на третій поверх, біля дверей бабусиної квартири вона побачила двох чоловіків, які голосно лаялися:

– Відкрийте, будь ласка! Ви розумієте, що ви порушуєте закон?

– Добрий вечір. А що сталося? – звернулася до «гостей» Катерина.

– Вітаємо. А хто ви?

– Я внучка Алевтини Ігорівни, господині цієї квартири. Мене звуть Катя.

– Ваша бабуся відмовляється із квартири з’їжджати! Ми – нові власники, уклали договір купівлі-продажу, гроші їй всі на руки віддали, місяць дали переїзд.

Термін, до речі, ще тиждень тому минув! Ми сюди щодня приходимо, намагаємося потрапити всередину, а вона нам двері не відчиняє!

– Який договір? – здивувалася Катя, – Ця квартира продана?

– Так, ось, дивіться, – один із чоловіків простягнув Каті теку з документами – все законно, документально оформлено. Є свідки передачі грошей!

Катя, ледве прорвавшись у квартиру до бабусі, влаштувала тій допит.

Алевтина Ігорівна плакала:

– Я не знаю, як так вийшло! Не знаю, Катруся, ось що тепер робити! Я знаю, що я маю звільнити квартиру, але куди я піду? І грошей немає, лише рештки з пенсії!

Катя, так нічого від бабусі не добившись, допомогла їй зібрати речі та забрала до себе.

Дівчина спочатку думала, що її улюблена бабуся стала жертвою шахраїв, але ситуація виявилася ще гіршою. Бабусю підставила родичка!

***
Батька Каті нещодавно посадили. Чоловік вів не зовсім правильний спосіб життя, часто випивав і після рясних виливань влипав у погані історії.

На волю він тепер мав вийти лише через 4 роки та 6 місяців.

Новина про те, що її єдиного сина відправили за ґрати, Алевтину Ігорівну дуже підкосила.

Жінка часто плакала, почала скаржитися на біль у грудях і відмовлялася від їжі.

Катя занепокоїлася:

– Бабуся, пройдімо обстеження? Тобі треба берегти себе! З татом все добре, я з ним зв’язок підтримую, його не кривдять. Бабуся, ну треба ж жити далі, 4 роки пролетять швидко, ти навіть озирнутися не встигнеш!

– Як він там, мій Льоша, – плакала Алевтина Ігорівна, – Як йому допомогти? Катруся, можливо, треба нового адвоката знайти? По телевізору я бачила, як грамотні спеціалісти оскаржують терміни та допомагають вийти на волю!

– Бабуся, – обережно сказала Катя, – у нас трохи інший випадок. Я не думаю, що зміна адвоката допоможе, тим більше рішення суду вже виконане. Давай ми просто чекатимемо? Він скоро повернеться.

***
Катя вже давно не жила з батьками, дівчина з’їхала від матері з батьком відразу ж як, вступила до інституту.

Спочатку жила у гуртожитку, потім влаштувалася на підробіток та почала винаймати квартиру.

З матір’ю регулярно зідзвонювалась і зустрічалася. Але останнім часом Катя помітила, що мама почала поводитися не так, як раніше.

– Напевно, переживає через те, що батька посадили, – вирішила дівчина, – Скільки разів я просила його не пити!

Насправді Кристина Федорівна мала інші проблеми. Коли чоловік, Олексій, поїхав відбувати термін, вона відразу знайшла йому заміну.

З коханцем жінка познайомилася на роботі. Денис був молодший на цілих 15 років, гарно залицявся і швидко став робити недвозначні натяки:

– Христино, мені здається, нам час з’їхатися. Як ти на це дивишся? До себе не запрошую, бо живу у квартирі з власницею, але до тебе свої речі перевезу миттю!

Христина сумнівалася:

– Я не знаю… Квартира належить чоловіку, він зараз сидить, у гості іноді заходить донька. Я боюся, вона мене неправильно зрозуміє… Я досі заміжня, за Олексієм ми начебто навіть не у сварці.

– Зрозуміло, – одразу ображався Денис, – Ти мене не кохаєш!

Христина на свій страх і ризик дозволила коханцю переїхати до своєї квартири.

Денис поставив собі за мету: житло – безкоштовне. Про харчування і думати не доводиться. Речі виперуть, нагодують, ще й погладить закохана дурепа. Чим не життя?

Молодий чоловік акуратно випитував у Христини про її фінансове становище. Та якось у розмові зізналася:

– Ми з Льошкою, коли він ще нормальною людиною був, почали гроші відкладати Каті на квартиру. Встигли відкласти небагато, всього – п’ятсот тисяч гривень. Я ці гроші не чіпаю, можливо, потім Катя їх як початковий внесок на іпотеку використає.

Денис збагнув, тут можна поживитися:

– Слухай, люба, навіщо твоїй доньці гроші? Точніше, я не так висловився – вона сама може їх заробити. Давай краще машину купимо?

Будемо їздити разом на роботу, кудись відпочивати. Та на власній машині можна і до моря махнути, це ж всю країну подивимося!

До речі, а що там із розлученням? Ти обіцяла вирішити це питання.

Денис про розірвання шлюбу запитання ставив не випадково. Хитрий чоловік у такий спосіб показував свою готовність до серйозних стосунків. Христина вірила і завжди йшла в нього на поводі.

Денис співмешканку вмовляв два місяці та все ж таки домігся свого. Машину купили та одразу оформили її на молодого чоловіка.

Христина після переїзду Дениса перестала впускати у квартиру Катю. Якщо тій треба було забрати якісь особисті речі з батьківського дому, то мати завжди пропонувала:

– Давай зустрінемось у кафе, і я тобі все, що потрібно, передам? Я дрібний ремонт затіяла, у мене навколо газети настелені, пахне фарбою.

– То давай, мамо, я тобі допоможу? У дві руки швидше, – пропонувала Катя.

– Ой ні, не треба, я сама впораюсь. У тебе і так навчання, робота, де тобі ще час і на ремонт знайти?

Катя, згадуючи події останніх трьох місяців, ловила себе на думці, що вона всі тривожні дзвіночки проігнорувала.

Чому вона жодного разу не наполягла на тому, щоб прийти до себе додому і подивитися на цей ремонт?

Можливо, таких серйозних проблем можна було б уникнути, вияви Катя трохи наполегливості.

***
Денис тим часом на досягнутому зупинятись не збирався.

Придбавши машину, хлопець вирішив урвати більший куш – з закоханої Христини запросто можна було зістригти пару мільйонів, наприклад, змусити її продати квартиру, ну або взяти в банку великий кредит.

– Люба, знаєш, що подумав? Напевно, нам із тобою потрібно власний бізнес відкрити! Одружимося, звільнимось і почнемо працювати на себе. Я впевнений, що справа вигорить. Тільки стартовий капітал потрібний!

– Та що ти, – спочатку відмахувалася Христина, – Ну який бізнес? Ні в мене, ні в тебе, ні досвіду, ні знань у цій сфері нема. Збанкрутуємо ще!

– Ні, за це можеш навіть не переживати. Давай під заставу цієї квартири гроші у банку візьмемо?

– Ні, не вийде, – замотала головою Христина, – Вона мені не належить. Ця квартира – власність чоловіка.

– А чи не можна ніяк з’їздити до нього і зробити так, щоб чоловік твій її тобі подарував? Ну, документи йому на підпис відвезти?

– Ой, ні! Запідозрить ще чого, не дай Боже!

– Ну що, у вас у родині нерухомості більше ні в кого не має?

– У свекрухи своя квартира.

– От і чудово! Скільки кімнат?

– Трикімнатна.

– Чудово, люба! Тобі залишилося тільки вмовити бабусю продати квартиру! Скажи, що їй натомість однокімнатну купиш, а залишок ми собі заберемо на розвиток бізнесу! Потім, як розкрутимося, решту грошима віддамо. Давай, давай, треба діяти! Чим швидше ми отримаємо гроші, тим швидше розбагатіємо.

Знову Христина повірила словам Дениса. Вона була готова на все, щоб його поряд із собою утримати!

Свекруху довго вмовляти не довелося, жінка чудово знала, на які важелі натиснути. Христина попрямувала в гості до свекрухи, привезла продуктів і завела серйозну розмову:

– Алевтино Ігорівно, а я до вас із добрими новинами! Я знайшла людину, яка допоможе нам Льошку витягти. Тільки гроші для цього потрібні великі! Вирішуйте, часу на роздуми у нас небагато!

Алевтина Ігорівна, яка хотіла визволити сина, зраділа:

– Христино, у мене є гроші! Я ж дещо відкладала. Я завтра їх зніму і тобі дам.

– Скільки там, Алевтино Ігорівно?

– Майже двісті тисяч.

– Та що ви, цього замало! Декілька мільйонів потрібно. Прийдеться, Алевтино Ігорівно, продавати квартиру. Та я б нашу продала б, якби вона на мене була записана…

Алевтина Ігорівна заради сина погодилася на продаж трикімнатної, тим більше невістка обіцяла купити їй однокімнатну.

Знайомий рієлтор Христини швидко знайшов клієнтів, уклали договір, Алевтина Ігорівна отримала гроші та відразу віддала їх невістці.

***
Катя, вислухавши бабусю, очманіла: виходить, її мати змусила свекруху обманом продати квартиру і всі гроші забрала собі?

Швидко заспокоївши стареньку, Катя поклала її спати, а сама помчала до матері.

Мати, заплакана і нетвереза, здається, дочку була бачити не рада:

– Що, нажалілася тобі баба, розбиратися приїхала? А я не маю грошей, ні копійки! У мене грошей нема!

– У мене взагалі в голові не вкладається, мамо! Навіщо ти все це провернула? Навіщо тобі гроші?

– Кохання… Коханця я собі завела, Катька, він мене змусив бабку обдурити та гроші собі забрав! Три дні вже на зв’язок не виходить, поїхав на моїй машині з моїми грошима невідомо куди!

Христина каялася, плакала, просила у дочки вибачення, але свекруху до себе забирати навідріз відмовилася:

– Не зможу я з нею жити! Як я їй у вічі дивитися? Навіть не проси, я зараз другу роботу шукатиму, можливо, до моменту звільнення твого батька наскребу хоча б на кімнату. Господи, навіщо я йому повірила?

Алевтина Ігорівна живе з онукою, Катя дбає про бабусю і намагається відволікати її від сумних думок.

Христина працює, потихеньку відкладає гроші та з жахом чекає повернення чоловіка. Хто знає, яким він повернеться? І як поведеться, коли дізнається правду.

КІНЕЦЬ.