— Інших варіантів і не було в нас, – сумно каже Діана. – І з того, що свекруха так старанно натякала на те, що з нетерпінням онуків чекає, я й подумати не могла, що відмовить.

— Ну вона нібито не зобов’язана, але все одно, навіть якщо не брати до уваги допомогу з онуком, все одно, скільки їй уже? 64? Вже можна було б уже просто на пенсію піти. Тим паче, що ти, начебто, казала, що в неї і крім пенсії є дохід.

— Та ще й який! Вона ж, три квартири в оренду здає. Однокімнатні, але це ж найбільш ходовий варіант. Так, та, що в Броварах приносить менше, але дві інші – цілком нормально. Навіть з урахуванням того, що через агентство вона здала все, щоб самій не морочитися, однаково можна сидіти і ногою мотати, отримуючи пенсію і гроші від орендарів. Тим більше, що там така зарплата – сміх один. Цілих 11 тисяч у столиці, які відлітають на проїзд і на смаколики до чаю в їхньому пенсіонерському колективі, – вважає Діана.

Свекруха Діани за першим чоловіком вдова, успадкувала невдовзі після раннього відходу чоловіка двокімнатну квартиру від батьків, а потім ще двічі побувала заміжньою і з цих чоловіків провела в останню путь, ставши господинею їхніх однокімнатних квартир. Останнє придбання мами чоловіка – однокімнатна квартира в іпотеку років 10 тому, іпотеку жінка вже виплатила і зараз нікому нічого не винна. Зокрема й синові з невісткою.

— Мій чоловік спадок від бабці по батькові отримав, ділився, щоправда, з двома тітками, але ж і це добре, міг би взагалі залишитися без усього. Матуся ж не поспішає йому одну зі своїх квартир дарувати, – злиться Діана. – Можна скільки завгодно говорити, що і не повинна вона нічого йому дарувати. Але в інших сім’ях так і роблять – забезпечують дітям старт у житті. Тим паче, що фактично сама вона нажила тільки одну квартиру маленьку, та й за ту розплатилася з оренди іншої нерухомості.

Діані, коли вона виходила заміж, трохи допомогли і її батьки, молоді вклали гроші в іпотечну двокімнатну. У шлюбі вони вже 5 років і перші роки, коли тільки. як квартиру купили, свекруха дошкуляла родині розмовами про необхідність ледь не терміново дарувати їй онуків.

— Чого тягнути? Житло є, та й я підстрахую, якщо що, – переконувала мама чоловіка. – А в мене вік уже такий, що можу просто не дочекатися моменту, коли свою онуку на руки візьму. Та й хочеться з онуком чи онукою вам допомагати, поки я в силах. Що далі, то важче мені буде сидіти з малюком!

З цих слів Діана зробила висновок, що свекруха готова буде допомагати, та й чоловік її зрозумів маму теж саме так. Щоправда, подружжя перші роки було не готове до появи в їхньому житті малюка: квартира порожня, а свекруха грошима допомагати не розбіглася. Меблі купували самі, поступово, син у них з’явився тільки рік і п’ять місяців тому.

Діана морально була готова вийти на роботу щойно закінчила б годувати. Все ж з однією зарплатою чоловіка, та ще й у квартирі, де немає багато чого потрібного, важко доводиться. Коли синові було 9 місяців молода жінка послала чоловіка «промацувати ґрунт».

— Свекруха в нас дама енергійна, – каже Діана. – Я б із задоволенням досиділа рік і на роботу побігла, але… чоловік повернувся ні з чим.

— З глузду з’їхали? Як це кинути роботу? А на що я жити буду? Ой, ні. Зараз не такий час, коли люди просто так, на рівному місці на пенсію йдуть. Усі працюють, поки не попросять. Ні, не можу, і не проси. На одну пенсію не протягну.

— Я просто в шоці була, – каже Діана. – Це в моєї свекрухи одна пенсія? Прям, сирота злиденна, ага.

— Слухай, а куди мама твого благовірного діває свої незліченні тисячі від оренди трьох квартир? – не розуміє подруга. – Харчується ікрою та лобстерами? Одягається від кутюр? Відпустки на Кубі проводить, а вихідні в Парижі?

Та що ти! Нікуди вона гроші не витрачає. Відпочиває вдома або до приятельки на дачу виїжджає на тиждень, харчується дуже скромно, одягається… одягу в неї вистачає, але таких грошей він не вартий, звісно. Гроші свекруха збирає. Заради того, щоб збирати.

Скільки в неї – ми не знаємо, вона взагалі не любить це питання порушувати. Їй радиш, приміром, нову пралку придбати, її машинка на ладан дихає, мовляв, гроші ж є у Вас, а вона вся напружиться, буркне щось, або відповість різко: «Те, що в мене є – вас не стосується. Поки машинка буде прати, ні до чого нова».

— Жадібність, значить.

— Ну не до такої міри. Вона витрачає зараз пенсію свою невелику і зарплату, на них намагається і жити, – зітхає Діана. Одного разу тільки чоловік мій їй щось сказав, мовляв, гроші із собою вона не забере, могла б хоча б сама жити в задоволення, у санаторій з’їздити, ремонт собі зробити. Це без мене було і я рада, що без мене. Місяця три свекруха з сином не розмовляла, потім.

— З собою не заберу, все тобі залишу, тож чекай і терпи, – відповіла тоді синові мати про гроші. – Я все життя живу скромно і тобі так жити раджу.

Свекруха із задоволенням ходить на роботу, розповідає колегам і подругам про свого ненаглядного онука, у неї і на заставці телефону він, і на фото на робочому столі. І під час рідкісних зустрічей з батьками Діани мама чоловіка годинами може обговорювати «милого нашого малюка», якого вона «так би і заобіймала, так би і зацілувала».

Але днями вона вкотре відмовилася піти на пенсію заради того, щоб Діана вийшла на роботу, допомагаючи чоловікові забезпечувати матеріально їхню сім’ю: все подорожчало, грошей явно бракує, якісь заощаджувати, вони постійно бояться не вийти в нуль за доходами і витратами.

— Я б у ясла його віддала, але буде хворіти, а яка з лікарняними постійними робота? Приватні ясла? Не сильно вони врятують від вірусів, та й сенс у тому, щоб мені працювати на ясла? Я сподівалася, що свекруха хоча б допомогу нам запропонує матеріальну, мовляв, сиди, невістка з дитиною сама, а я допомагати стану. Ні, вона очі круглі зробила: «Ви що? Як я буду жити тільки на одну пенсію?» І все, технічно мову перевела на інше.

Батьки Діани живуть від молодих далеченько, та й пенсійного віку жоден із них ще не досяг. І її батьки онука не випрошували, не канючили як мама чоловіка, не натякали на підтримку.

— Отримаємо спадок, коли самим на пенсію пора буде, – зітхає молода жінка. – Коли нам уже ця сама допомога не потрібна буде так гостро як зараз. І знаєш, жити й спадщини чекати – таке… Вона чоловікові мати все ж таки, хай і мати, яка сама нормально не живе, все панчоху поповнює.

КІНЕЦЬ.