Після весілля ми з дружиною вирішили, що не хочемо жити по орендованих квартирах, а на власну накопичити буде дуже складно. Тому вирішили тимчасово пожити у моїх батьків. Квартира в них двокімнатна: мама з батьком в одній кімнаті, а ми з дружиною — в іншій. Ми обговорили це з батьками, вони не були проти.

Спочатку все йшло добре, близько місяця ми жили без конфліктів. Але згодом я почав помічати, що дружина стає плаксивою. Спершу я думав, що це пов’язано з гормональними змінами чи, можливо, вона вагітна. Проте дружина нічого не пояснювала, а я сам через роботу часто з’являвся вдома лише на ніч.

Якось дружина несподівано попросила переїхати. Я був здивований, адже ми домовлялися збирати гроші на іпотеку. Переїжджати кудись без вагомої причини не здавалося доцільним. Але дружина наполягала.

Я відчув, що вона щось приховує, і заявив, що поки не почую правду, ми залишимося. Нарешті вона розповіла. З’ясувалося, що моя мама, яку я завжди вважав розумною і врівноваженою жінкою, вирішила «виховувати» мою дружину. Поки я був на роботі, мама постійно критикувала її: то готує не так, то сорочки прасує не так, то взагалі «де ти таку невістку знайшов?».

Я не одразу повірив дружині. Мені здалося, що вона могла перебільшити. Але сказати їй про це я, звісно, не став. Натомість попросив потерпіти ще тиждень, поки завершиться важливий проєкт на роботі, і я зможу сам розібратися.

Дружина, хоча і з видимими труднощами, погодилася. Проте за цей тиждень я власними очима побачив, що вона нічого не вигадувала. Мама дійсно постійно чіплялася до неї і робила це так, щоб ні я, ні батько нічого не помічали. Мало того, виявилося, що вся хатня робота лягла на плечі моєї дружини, а мама ще й дозволяла собі віддавати накази.

Я вирішив дати дружині перепочинок: відправив її на вихідні до її мами, а сам залишився вдома, щоб розібратися. Спершу мама все заперечувала, заявляючи, що дружина «просто не хоче жити разом» і вигадує. Але коли я сказав, що бачив усе на власні очі, вона перестала прикидатися і заявила, що «вчить молоду невістку, як треба жити».

— Ну, а що тут такого? Невістка має вчитися, а хто її навчить, як не я? Я так само вчилася, коли вийшла заміж! Моя свекруха мене виховала, і я їй тепер за це вдячна, — виправдовувалася мама.

— А чому ж ти свого часу переїхала за тисячу кілометрів від своєї свекрухи і ніколи не кликала її до нас у гості? — запитав батько, який саме повернувся з роботи.

Між ними почалася суперечка, а я тим часом пішов збирати речі. Мама обіцяла виправитися, але я вирішив не ризикувати і не створювати зайвих конфліктів.

Мій батько підтримав мене, сказавши, що свого часу він також вивіз мою маму подалі від своєї. Він навіть пообіцяв допомогти з іпотекою в міру можливостей. Тепер ми з дружиною відвідуємо батьків тільки як гості, і ненадовго, щоб уникнути подібних ситуацій.

Так я зрозумів, що спокій і гармонія в сім’ї важливіші за тимчасові незручності.

КІНЕЦЬ.