Ми з чоловіком маємо власну квартиру в місті, яку утримуємо в ідеальному стані.

Ми зробили там ремонт, вклали чимало грошей. Мій Володимир до пенсії працював на заводі, і завдяки цьому ще багато років тому отримав цю квартиру від держави. Коли народилася наша донька, ми одразу вирішили, що квартира буде для неї, а самі переїхали жити в село.

Коли Юля виросла і настав час вступати до університету, ми передали їй ключі від квартири. Все для донечки, щоб їй було комфортно. Якось я вирішила навідатися до неї без попередження і побачила у квартирі якогось чоловіка. Юля явно не очікувала мого візиту.

Я, звісно, розумію, що донька вже доросла — їй 20 років, і нормально, що у неї є хлопець. Але мене здивувало, що той чоловік був старший за неї років на 15. Я стрималася, щоб не показати свого шоку. Юля познайомила мене з Юрою — чоловіком, який, на перший погляд, виглядав непогано. Але ж ця різниця у віці!

Повернувшись додому, я поділилася своїми думками з чоловіком. Ми обоє були не в захваті від такого вибору доньки, але розуміли, що вона вже доросла і сама приймає рішення.

Через місяць Юля повідомила, що Юра зробив їй пропозицію, і вона збирається заміж. Я вважала, що це занадто поспішно, але донька мене не послухала.

Ми організували невеличке весілля, і вже тоді я помітила, як неприємно поводиться сім’я нареченого. Вони чомусь вважали, що ми маємо все організовувати і оплачувати за свій рахунок. Але з якого дива? Достатньо того, що вони будуть жити у нашій квартирі!

Пройшло три місяці, і квартира перетворилася на справжній хаос. Сусідка знизу зателефонувала мені, щоб я приїхала і подивилася, що там відбувається.

Коли я зайшла до квартири, була вражена. У квартирі повно людей і котів, а запах стояв жахливий. Усі меблі були пошкоджені, шпалери подерті.

Але найгірше — у квартирі оселилися сваха зі своєю молодшою донькою! Хоча перед весіллям вони запевняли, що мають кращу і більшу квартиру.

Я відвела Юлю в іншу кімнату і попросила пояснити, що відбувається. Донька зі сльозами на очах попросила допомогти їй позбутися Юри і його сім’ї.

Виявилося, що сваха з донькою приїхали ще місяць тому «погостювати» і залишилися. Навіть котів привезли з собою. Я вирішила не зволікати: попросила їх негайно залишити квартиру. Юра пішов разом із ними.

Юля зізналася, що вже готувала документи на розлучення, але чекала слушного моменту. Наступного дня сваха повернулася, щоб «поділити нажите майно».

Але, на її розчарування, забрати їй було нічого, адже все було нашим. Юля нарешті зітхнула з полегшенням, а я відчуваю провину, що втрутилася у її шлюб. Але чи була в мене альтернатива?

КІНЕЦЬ.