– Іване, це не 1000 євро і навіть не доларів! Це 1000 гривень. Агов? Якщо ти своїй сестриці нічого не скажеш, то я просто виставлю її в новорічну ніч на сходову клітку.

Я б ще мовчала, якби вона одна прийшла до нас на святкування, але ж Іване, в них з чоловіком троє дітей, і на ту тисячку я не знаю, чи впишуся, щоб купити всім їм мандарин і цукерок.

В той час, як я розпиналася перед чоловіком, він мовчки сидів у вітальні і підбирав щось для вечірнього кіносеансу.

– Ти ж знаєш, що в Олени з чоловіком зараз фінансові труднощі, – єдине, що сказав Іван, ніби мені від цього легше стане.

Я ставлю на паузу його кіно і починаю з новим тиском.

– А чому вона ваші труднощі на наші плечі скидає?

Ти знаєш, скільки зараз потрібно на стіл, скільки коштують сири різні, ікра, для салату олів’є, фрукти, овочі, оливки хороші, щось цікаве для задоволення дітей?

Добре, я б зрозуміла, якби вона повністю покрила свої витрати, але 1000 гривень на карту, Іване? Це точно все, що вона може запропонувати за п’ятеро людей?

Відчувалося, що моя сердитість повисла в повітрі, як небезпечна хмара, але Іван починав розуміти, що я не заспокоюся.

Чесно, мені здається, що я сьогодні вперше не стримаюся і виставлю цю скупу сімейку за поріг.

Я розумію, що все, що сьогодні відбудеться, дійде до моєї свекрухи, і вона також буде звинувачувати у всьому мене, а свою доню захищати, бо вона завжди була для неї бідненькою дівчинкою. Але з мене годі…

Завжди, коли б не йшли на каву десь в місті: “Заплатиш за мене, бо я не маю”, чи гаманець забула, а на карті недостатньо. Таке саме і з подарунками на Миколая. Я її дітям щось готую і не скромне, а вона моїм по шоколадці.

Дорогі читачі, розкажіть, що ви би зробили на моєму місці? Чи слід поборотися за своє, чи дозволити нахабним родичам так чинити, щоб не псувати стосунки?

Джерело