Батьки Сергія були приголомшені. Їхній єдиний і улюблений син вирішив одружитися. Звичайно, новина хороша, але обраниця, яку він привів додому, зовсім не відповідала їхнім очікуванням.

Самі поміркуйте: Сергій – перспективний молодик, закінчив університет із добрими результатами, навчається в аспірантурі, майбутнє світило науки.

Батьки купили йому квартиру в центрі міста, та машину. А наречена? Проста продавчиня, яка приїхала з невідомого села, ні майна, ні перспектив.

– Вона йому не пара, – зітхала мати. – Ну, зовсім не пара!

Але Сергій виявив рідкісну впертість. Весілля відбулося, і молода дружина переїхала в нову квартиру Сергія.

За кілька місяців почалися перші «проблеми». Невістка затіяла ремонт.

– Оце господиня! – стискаючи губи, скаржилася свекруха подругам. – Однокімнатна квартира з чудовим дизайном, а вона поставила перегородку, щоб зробити дві маленькі кімнати.

– Так вона ж в положенні, кімнату для дитини готує, – намагалися заспокоїти її подруги.

– Подумаєш, в положенні, теж мені подвиг, – ображено зітхала жінка. – Я теж була в положенні, але не встановлювала свої порядки в будинку свекрухи.

Минали роки. У Сергія та його дружини з’явилося двоє чудових дітей. Невістка пішла з роботи продавчині, та відкрила свою мініпекарню. Через рік – другу. На роботі вона пропадала цілими днями.

– Діти зовсім без нагляду, – журилася свекруха. – Мати ними не займається, тільки гроші на гуртки дає, а водимо їх ми.

– То нехай Сергій возить, адже він не працює, часу повно, – пропонували подруги.

– Який час? – Округлила очі мати. – Він шукає роботу! Йому пропонують за копійки, а в нього аспірантура за плечима!

– Нероба він, – не витримав батько. – Вже п’ять років минуло з того часу, як його звільнили, а він усе шукає!

– Якби не дружина, давно б на нашій шиї сидів. Вона машину нову купила, квартиру трикімнатну придбала. Все сама!

– Саме так, сама, – не здавалася жінка. – Собі нову машину купила, а Сергій досі на старій їздить. Соромно! А навіщо їй взагалі нова машина? Щоб чоловіків приваблювати?

– Нехай спершу заробить на нову, – пробурчав батько, і пішов із кімнати.

– Ось завжди так, заступається за неї, – гірко хитала головою свекруха. – А хлопчик мій себе знайти не може. Хіба його рівень – булками торгувати?

Минуло ще кілька років. Якось увечері Сергій зайшов у квартиру батьків.

– Все! Розлучаюся! – Заявив він. – Ти мала рацію, мамо. Вона мені не пара. Виселяй квартирантів із моєї квартири, я туди переїду!

– А на що ти житимеш? – розгубилася мати. – У нас пенсія маленька, а гроші від здачі квартири – велика допомога. Ти про дітей подумав? Як вони без батька?

– Що вигнала? – спитав батько. – Догрався. Не хоче ледаря утримувати?

– Досить! – скрикнула мати. – Йому просто не пощастило. Одружився не з рівною. Вона тільки про свої булки й думає. А ще казала, що кохає його! Ошуканка!

Але час минав, а спритна невістка не тільки не перепрошувала, а й чоловіка назад не кликала. На суді вона не чіплялася за телевізор, та інше майно.

Сергій, проживши якийсь час у своїй квартирі, швидко витратив гроші, які отримав під час розлучення. Незабаром він перебрався до батьків.

Мати, набравшись сміливості, вирушила до колишньої невістки.

– Ну, всяке в житті буває, – почала вона розмову обережно. – Можливо, ви б помирилися? А діти? Як їм без батька?

– Ні, – твердо відповіла колишня невістка. – Я думала насамперед про дітей. Вони ростуть, навчаються, допомагають мені. А від батька я їх не відлучаю, він може бачити їх, коли захоче. Тільки він не приходить. А вони чекають.

– А як же кохання? Ти ж казала, що кохаєш його, – не витримала свекруха.

– Кохала, – сумно сказала жінка. – Але воно пішло.

– Як це пішло? Куди? – Не зрозуміла свекруха.

Колишня невістка лише сумно посміхнулася, і знизала плечима. Їй більше нічого було відповісти. Кохання пішло до іншого, який зустрів його з розкритими обіймами. Який працює, дбає про них з дітьми, а не продавлює диван.

А до її колишньої свекрухи пішло її кохання, улюблений синочок, за якого вона горою стояла, та знаходила виправдання всім його витівкам. Нехай тепер тягне на собі своє дитятко! Яке дибало, таке й здибало…

КІНЕЦЬ.