Одного разу мій чоловік, з яким ми прожили разом понад 20 років, оголосив, що йому все набридло і він хоче розлучення. Оскільки ми жили в його квартирі, він попросив мене з сином якнайшвидше виїхати. У нас колись були спільні заощадження, але я не змогла вчасно використати їх для купівлі житла сину, тож залишилася ні з чим. Після розлучення ми з сином переїхали на орендовану квартиру. Син був дуже ображений на батька і зненавидів його на все життя.

Згодом я дізналася, що колишній чоловік почав здавати свою квартиру й переїхав жити до іншої жінки. Про нас він навіть не згадував, не телефонував і не цікавився долею сина. Але ми впоралися: син сам вступив до університету, а я змогла забезпечити нас двох.

І ось одного дня мій колишній чоловік дізнався, де я живу, і з’явився на порозі. Він довго розповідав свою історію, а я мовчки слухала. Як виявилося, всі свої заощадження він витратив на нову сім’ю: купив їм усе необхідне, зробив ремонт і допоміг із витратами. Його нова дружина залишила роботу, і весь фінансовий тягар ліг на його плечі. Згодом у їхній родині почалися сварки й скандали.

Та найнеочікуваніше сталося в кінці розмови. Колишній чоловік запропонував мені знову одружитися. Він навіть запропонував з’їхатися й винайняти більшу квартиру, бо, на його думку, у цій тісноті нам не вистачить місця. Наприкінці свого монологу він дістав коробочку з кільцем і простягнув її мені.

Я лише мовчки дивилася на нього. Потім виставила його за двері разом із цим кільцем. На той момент це здавалося єдиним правильним рішенням.

Проте зараз я не можу позбутися сумнівів. Час від часу ловлю себе на думці: а чи варто було так вчиняти? Нещодавно дізналася, що колишній чоловік повернувся до своєї нової жінки, але їхні сварки не припинилися. Що порадите? Чи варто було дати йому другий шанс?

КІНЕЦЬ.