Кілька днів тому Володимира покинула дружина. Олена пішла, так і не пояснивши, що саме спричинило розрив. Понад двадцять років шлюбу, дорослий син, усталене життя – все це звалилося раптово. –

Я так більше не можу, йду від тебе, – заявила вона, почавши збирати речі.

– Що я знову зробив не так? – нервував Володимир.

– Якщо це через карниз, я повішу його на вихідних.

– Карниз тут ні до чого, – поспішно відповіла Олена, збираючи речі.

– Тоді скажи правду і давай поговоримо, – наполягав він.

– Я маю право знати, що відбувається.

– Між нами вже нічого не може відбуватися, – кинула вона.

– Олег в інституті, пізніше з ним поговорю про наше розлучення.

– Може, ще все налагодиться? – намагався він заспокоїти ситуацію.

– Ми ж навіть не сварилися.

– Ось саме, – розлютилася Олена.

– Ми просто існуємо поряд, як чужі люди.

– Це неправда. У нас сім’я, син, все нормально, – запевняв її Володимир.

– Якщо тобі потрібен час для себе, можна не лякати всіх розмовою про розлучення. Може, тобі відпочити чи зайнятися чимось новим?

– Я хочу свободи! – Вигукнула вона.

– Мене дістала твоя турбота та постійний контроль. Олена пішла, а Володимир залишився сидіти на дивані, намагаючись зрозуміти, у чому він завинив. Він нікому не розповідав про те, що трапилося, але незабаром йому довелося зіткнутися з родиною дружини. Наступного дня у двері зателефонували. Це був тесть, Степан Петрович.

– Вибач, але Олена попросила забрати її речі, – сказав він.

– Я не затримаюсь. – Що вона розповіла вам про причини? – прямо спитав Володимир.

– Я сам здивований, – відповів тесть.

– Ти добрий чоловік і батько, завжди дбав про неї. Олена нічого не пояснювала, тільки з матір’ю на кухні щось обговорювала. Володимир допоміг тестю винести речі в машину та зателефонував синові.

– Мама сказала, що ви розлучаєтеся, але подробиць я не знаю, – сказав Олег.

– Хотів з тобою поговорити.

– А мені сказати нічого, – зізнався Володимир.

– Вона просто пішла.

– Може, ти завів роман? – припустив син.

– Ніколи, – відповів батько.

– Завжди був вірним.

– Тоді самі розбирайтеся. У мене сесія, – відповів Олег. Володимир спробував зрозуміти причини того, що сталося, але не міг знайти відповіді. Друг порадив поговорити з Оленою, але вона уникала зустрічей. Через тиждень вона прийшла за рештою речей.

– Ти не передумала? – Запитав Володимир.

– Ні, – спокійно відповіла Олена.

– Я вимагаю пояснень, – наполягав він. – Все просто: нас нічого не пов’язує, – зітхнула вона.

– Але чому? – не розумів він.

– Тому що я тебе не кохала та не кохаю, – випалила Олена.

Володимир був приголомшений. Вона пішла, а він залишився наодинці з думкою, що весь цей час був не потрібен.

За тиждень він запропонував поділити квартиру, але Олена відмовилася: – Нехай вона залишиться тобі.

Перепиши її на сина. Він погодився. Вона подала на розлучення і попросила не її не турбувати. Володимир залишився один, вперше за багато років.

Він завів собаку, занурився у роботу і намагався не думати про майбутнє. За кілька місяців він дізнався, що Олена виходить заміж.

Це його більше не стосувалося. Тепер у нього був син, собака та робота. І він думав, що, можливо, щастя залежить не лише від обставин, а й від змін у собі.

КІНЕЦЬ.